Український портал практики Європейського суду з прав людини


 
  Про нас
Про проект
Про журнал
Базові документи
Повні тексти рішень
Ухвали щодо прийнятності
Справи щодо України
Комюніке
Рішення за статтями Конвенції
Дослідження, коментарі
Інформаційно-довідкові матеріали
Анонс 
Корисні посилання

Журнал
  №: Рік:

Пошук

Інтернет-підтримка: 
ТОВ "Інтерактивні Системи"
Репетитор англійської мови
Петропавлівська Борщагівка.
Англійська для школярів.
 


Стаття з журналу № 4'1999

Назва
 
Справа «А. L. M. проти Італії »
(Case of A. L. M. v. Italy)
 
Зміст
 

ЄВРОПЕЙСЬКИЙ СУД З ПРАВ ЛЮДИНИ

СПРАВА «А. L. М. проти Італії»
(Case of A. L. M. v. Italy)

(Заява № 35284/97)

РІШЕННЯ

Страсбург
28 липня 1999 року

Це рішення підлягає редакторській перевірці перед його відтворенням в остаточній формі в офіційних Збірниках вибраних рішень та ухвал Суду.

У справі «А. L. M. проти Італії»

Європейський суд з прав людини, засідаючи Великою палатою — відповідно до статті 27 Конвенції про захист прав людини та основних свобод (Конвенція) із поправками, внесеними згідно з Протоколом № 111, та положень Регламенту Суду2, — до складу якої увійшли судді:

(Примітки канцелярії:1-2 Протокол № 11 та Регламент Суду набрали чинності 1 листопада 1998 року.)

пані Е. Палм (E. Palm), голова

п. А. Пастор Рідруехо (A. Pastor Ridruejo)

п. Л. Феррарі Браво (L. Ferrari Bravo)

п. Дж. Бонелло (G. Bonello)

п. Р. Тюрмен (R. Türmen)

п. Ж.-П. Коста (J.-P. Costa)

пані Ф. Тюлкен (F. Tulkens)

пані В. Стражніцка (V. Strážnická)

п. П. Лоренцен (P. Lorenzen)

п. В. Фурманн (W. Fuhrmann)

п. М. Фішбах (M. Fischbach)

п. В. Буткевич

п. Х. Касадеваль (J. Casadevall)

пані Х. С. Грев (H. S. Greve)

п. А. Бака (A. Baka)

п. Р. Марусте (R. Maruste)

пані С. Ботучарова (S. Botoucharova),

а також пан П. Дж. Махоуні (P. J. Mahoney), заступник Секретаря Суду,

після закритих обговорень 27 січня, 3 та 24 червня 1999 року

постановляє таке рішення, ухвалене в останній із зазначених вище днів:

Процедура

1. Справа була передана до Суду, як визначає колишня стаття 19 Конвенції1, Італійським урядом (Уряд) 8 вересня 1998 року. Справу порушено за скаргою (№ 35284/97), яку було подано проти Італійської Республіки до Європейської комісії з прав людини (Комісія) 9 лютого 1995 року відповідно до колишньої статті 25. Заявник звернувся до Суду з проханням не розкривати його особу.

У своїй заяві Уряд посилався на колишні статті 44 та 48 із поправками Протоколу № 92, що був ратифікований Італією, та на визнання Італією обов'язковості юрисдикції Суду (колишня стаття 46). Метою заяви було отримати рішення про те, чи свідчать факти у справі про порушення державою-відповідачем її зобов'язань за пунктом 1 статті 6 Конвенції.

2. Заявник призначив пана Н. Сарді (N. Sardi) своїм адвокатом, який представлятиме його інтереси (правило 31 колишнього Регламенту Суду «В»3).

3. Як голова палати, що була створена раніше (колишня стаття 43 Конвенції та колишнє правило 21) для вирішення, зокрема, процедурних питань, які могли виникнути до набуття чинності Протоколом № 11, пан Р. Бернхардт (R. Bernhardt), Голова Суду на той час, провів через Секретаря консультації з паном Ю. Леанцем (U. Leanza), уповноваженою особою Уряду, адвокатом заявника та з паном Б. Конфорті (B. Conforti), представником Комісії, щодо організації письмової процедури. Згідно з черговим розпорядженням, Секретар отримав меморандум заявника від 12 листопада 1998 року та меморандум Уряду від 17 листопада 1998 року.

4. Відповідно до положень пункту 5 статті 5 Протоколу № 11, після набуття ним чинності 1 листопада 1998 року, та в інтересах належного здійснення правосуддя, ця справа та справи Боттацці (Bottazzi), Ді Мауро (Di Mauro), А. П. (А. Р.), Феррарі (Ferrari) проти Італії4було передано до тієї самої Великої палати Суду. До складу Великої палати увійшли за посадою пан Б. Конфорті, суддя, обраний для представлення інтересів Італії (пункт 2 статті 27 Конвенції та пункт 4 правила 24 Регламенту Суду), пан Л. Вільдхабер (L. Wildhaber), Голова Суду, пані Е. Палм, заступник Голови Суду, а також пан Ж.-П. Коста та пан М. Фішбах, заступники голів секцій (пункт 3 статті 27 Конвенції та пункти 3 і 5 (а) правила 24). Іншими членами Великої палати було призначено пана А. Пастора Рідруехо, пана Дж. Бонелло, пана Є. Макарчика (J. Makarczyk), пана П. Куріса (P. Kûris), пана Р. Тюрмена, пані В. Стражніцку, пана П. Лоренцена, пана В. Буткевича, пані Х. С. Грев, пана А. Баку, пана Р. Марусте та пані С. Ботучарову (пункт 3 правила 24 та пункт 4 правила 100). Пізніше пана Конфорті, який до того брав участь у розгляді цієї справи Комісією, було відведено від участі у засіданнях Великої палати (правило 28). Згодом Уряд призначив пана Л. Феррарі Браво, суддю, обраного від Сан-Марино, замість пана Конфорті (пункт 2 статті 27 Конвенції та пункт 1 правила 29).

5. Голова вирішив, що немає потреби у призначенні Комісією її представника у цій справі (правило 99).

6. Провівши консультацію з уповноваженою особою Уряду та адвокатом заявника, Велика палата вирішила, що немає потреби у проведенні слухання.

7. 28 грудня 1998 року Секретар отримав додаткові міркування від заявника.

8. Згодом пані Палм замінила пана Вільдхабера, який не міг брати участі у подальшому розгляді справи, як голова Великої палати, а пан В. Фурманн, підмінний суддя, замінив його як член палати (правило 10 та пункт 5 (b) правила 24). Пані Ф. Тюлкен та пан Х. Касадеваль, підмінні судді, замінили пана Куріса та пана Макарчика, відповідно, які так само не могли брати участі у подальшому розгляді справи (пункт 5 (b) правила 24).

Щодо фактів

Обставини справи

9. Заявник народився у 1939 році, проживає в Мілані.

10. 11 вересня 1992 року він подав позов проти державної компанії з обмеженою відповідальністю «L.»та проти пана М. до Міланського районного суду. Він домагався визнання того, що пан М., який заборгував йому гроші, сам був кредитором компанії «L.», а також судового наказу компанії «L.»виплатити заявникові 250 575 000 італійських лір.

11. Підготовка справи почалася 26 листопада 1992 року. 2 червня 1994 року, після двох слухань щодо підготовки документів, сторони подали свої заяви, а суддя, відповідальний за підготовку справи для судового розгляду, подав її на слухання відповідною палатою 29 листопада 1995 року.

12. У рішенні від цієї дати, текст якого було передано до канцелярії 14 березня 1996 року, суд відхилив клопотання заявника.

Процедура в Комісії

13. 9 лютого 1995 року пан А. L. М. звернувся до Комісії. Він скаржився на те, що його справу не розглянуто упродовж розумного строку, як того вимагає пункт 1 статті 6 Конвенції.

14. 9 грудня 1997 року Комісія (перша палата) оголосила заяву (№ 35284/97) прийнятною. У своїй доповіді від 10 березня 1998 року (колишня стаття 31) вона висловила думку, що було порушення пункту 1 статті 6 (чотирнадцять голосів проти двох)5.

Щодо права

15. Згідно з колишньою статтею 32 Конвенції,

«Якщо питання не було передано в Суд відповідно до статті 48 цієї Конвенції упродовж трьох місяців від дати передання доповіді до Комітету міністрів, Комітет міністрів вирішує..., чи мало місце порушення Конвенції».

16. Суд зазначає, що заява Уряду від 7 вересня 1998 року про подання справи до Суду була отримана канцелярією 8 вересня, а свою доповідь Комісія передала Комітетові міністрів 13 травня 1998 року.

17. Уряд наполягав на тому, що тримісячний строк, передбачений колишньою статтею 32, не сплив до того часу, як було подано його заяву. Згідно з його заявою, правило, що міститься у Законі № 742 від 7 жовтня 1969 року (а також, як стверджував Уряд, і в законодавстві інших європейських країн), про призупинення дії часових рамок процедури у «звичайних та адміністративних судах» у відпускний період, є «загальним» принципом, який застосовується і щодо провадження в Суді.

18. Заявник вимагав від Суду відхилити заяву Уряду на підставі прострочення дати її подання.

19. Суд зазначає, що, згідно з колишньою статтею 47 Конвенції, заяву необхідно подати упродовж тримісячного строку, як передбачено колишньою статтею 32. На час подання заяви у Конвенції або Регламенті Суду не було жодного положення, яке передбачало б звільнення від виконання цієї вимоги.

Крім того, навіть припускаючи, що у законодавстві інших країн, крім Італії, справді існує правило про призупинення дії часових рамок процедури під час «судових відпусток», Суд вважає, що Уряд не зміг встановити існування загальновизнаного правового принципу, що містився б у колишній статті 32 Конвенції, результатом чого було б призупинення дії часових рамок на час судової відпустки.

Отже, Уряд перевищив відведений для нього час. Крім того, ніщо у справі не свідчить про існування особливих обставин для призупинення або поновлення відліку строку (див. mutatis mutandis, такі рішення: «"Інстітуто ді Віджіланца" проти Італії» (Instituto di Vigilanza v. Italy), 22 вересня 1993 року, серія А, № 265-С, с. 35, п. 14; «Фігус Мілоне проти Італії» (Figus Milone v. Italy), 22 вересня 1993 року, серія А, № 265-D, с. 43, п. 14; «Гуасіс проти Італії» (Goisis v. Italy), 22 вересня 1993 року, серія А, № 265-Е, с. 51, п. 19; «Морганті проти Франції» (Morganti v. France), 13 липня 1995 року, серія А, № 320-С, с. 48, п. 14; та «"Ейвіс Ентерпрайсіз" проти Греції» (Avis Enterprises v. Greece), 30 липня 1998 року, «Збірник судових рішень та ухвал», 1998-V, с. 2106, п. 17).

Отже, заява Уряду до Суду є неприйнятною, оскільки її було подано несвоєчасно.

На цій підставі Суд одностайно

постановляє, що він не може розглядати справу по суті.

Учинено англійською і французькою мовами та оприлюднено на відкритому слуханні у Палаці прав людини у Страсбурзі 28 липня 1999 року.

За голову палати
Андраш Бака,
суддя

Пол Махоуні,
заступник Секретаря Суду


1 Після набуття чинності Протоколом № 11, яким були внесені поправки до статті 19, Суд працює на постійній основі.

2 Протокол № 9 набув чинності 1 жовтня 1994 року і був скасований Протоколом № 11.

3 Регламент Суду «В», який набув чинності 2 жовтня 1994 року, застосовувався до 31 жовтня 1998 року у всіх справах щодо тих держав, які взяли на себе зобов'язання згідно з Протоколом № 9.

4 Справи № 34884/97, № 34256/96, № 35265/97 та № 33440/96.

5 Примірники доповіді Комісії можна отримати в канцелярії.

  

Голосування

Будь-ласка оцініть корисність матеріалу для правничої практики в Україні:
 
Ваша оцінка: дуже корисний
корисний
частково корисний
не корисний
Ваше ім'я:
Коментарі:

 

Усі права на матеріали, розміщені на «Українському порталі Європейського суду з прав людини», охороняються згідно із законодавством України. При цитуванні та використанні будь-яких матеріалів посилання на «Український портал Європейського суду з прав людини» обов`язкове. При цитуванні та використанні в Інтернеті гіперпосилання (hyperlink) на «Український портал Європейського суду з прав людини» обов`язкове. Републікація будь-яких матеріалів «Українського порталу Європейського суду з прав людини» можлива тільки за письмовою згодою Всеукраїнського благодійного фонду «Українська Правнича Фундація».

 Copyright © 2003-2024 Українська Правнича Фундація     http://www.eurocourt.in.ua