113
15.02.2000

Комюніке Секретаря Суду

РІШЕННЯ У СПРАВІ «КУРТ НІЛЬСЕН ПРОТИ ДАНІЇ»

У рішенні, ухваленому в Страсбурзі 15 лютого 2000 року у справі «Курт Нільсен проти Данії» (Kurt Nielsen v. Denmark), Європейський суд з прав людини одностайно постановив, що було порушено пункт 1 статті 6 (тривалість цивільного провадження) Європейської конвенції з прав людини. Згідно зі статтею 41 (справедлива сатисфакція) Конвенції, Суд присудив заявникові 70 000 (сімдесят тисяч) датських крон як компенсацію за моральну шкоду.

1. Основні факти

Заявник — Курт Нільсен (Kurt Nielsen), громадянин Данії, 1966 року народження, проживає у Скандерборзі (Skanderborg), Данія.

26 лютого 1988 року заявник вчинив позов проти трьох страхових компаній, вимагаючи компенсації за повну інвалідність та втрату працездатності після автомобільної аварії. 15 лютого 1995 року Скандерборзький міський суд оголосив рішення. 28 лютого 1995 року компанії-відповідачі подали апеляцію проти цього рішення. Рішенням від 9 вересня 1996 року Високий суд Західної Данії (High Court of Western Denmark) підтримав рішення міського суду.

2. Процедура і склад Суду

Заяву було подано до Європейської комісії з прав людини 23 вересня 1996 року. Справу було передано до Суду після набуття чинності Протоколом № 11 до Конвенції 1 листопада 1998 року. Її було передано до другої секції, яка 22 червня 1999 року оголосила заяву прийнятною.

Судове рішення постановлене палатою, до складу якої увійшло сім суддів:

Крістос Розакіс (Christoc Rozakis, Греція), голова

Марк Фішбах (Marc Fischbach, Люксембург)

Джованні Бонелло (Giovanni Bonello, Мальта)

Пер Лоренцен (Peer Lorenzen, Данія)

Маргарита Цаца-Ніколовська (Margarita Tsatsa-Nikolovska, колишня республіка Югославії Македонія)

Андраш Бака (András Baka, Угорщина)

Еґілс Левіц (Egils Levits, Латвія),

а також Ерік Фріберг (Erik Fribergh), секретар секції.

3. Стислий виклад судового рішення

Оскарження

Заявник скаржився за пунктом 1 статті 6 Європейської конвенції з прав людини, що його справу, порушену проти трьох страхових компаній, не було вирішено упродовж розумного строку.

Рішення Суду

Суд встановив, що провадження тривало 8 років, 6 місяців та 13 днів на двох рівнях юрисдикції. Він дійшов висновку, що таку тривалість не можна пояснити ані складністю справи, ані поведінкою заявника. Проте він звернув увагу на те, що бездіяльність загалом тривала понад 5 років і 9 місяців, за що вина покладається на державні органи влади і з приводу чого Уряд не дав переконливого пояснення. З огляду на загальну тривалість провадження та наслідки для заявника, Суд одностайно дійшов висновку, що вимогу пункту 1 статті 6 Конвенції про «розумні строки» не було виконано.

Стаття 41 Конвенції

Суд визнав, що заявник зазнав моральної шкоди внаслідок цивільного провадження проти нього. Керуючись принципом справедливості та беручи до уваги обставини цієї справи, а саме — загальну тривалість провадження та особисте становище заявника, Суд присудив йому 70 000 датських крон як компенсацію за моральну шкоду.