Український портал практики Європейського суду з прав людини


 
  Про нас
Про проект
Про журнал
Базові документи
Повні тексти рішень
Ухвали щодо прийнятності
Справи щодо України
Комюніке
Рішення за статтями Конвенції
Дослідження, коментарі
Інформаційно-довідкові матеріали
Анонс 
Корисні посилання

Журнал
  №: Рік:

Пошук

Інтернет-підтримка: 
ТОВ "Інтерактивні Системи"
Репетитор англійської мови
Петропавлівська Борщагівка.
Англійська для школярів.
 


Стаття з журналу № 2'1999

Назва
 
Справа «Лемуан проти Франції»
(Lemoine c. France)
 
Зміст
 

ЄВРОПЕЙСЬКИЙ СУД З ПРАВ ЛЮДИНИ

ЧЕТВЕРТА СЕКЦІЯ

 

СПРАВА «ЛЕМУАН ПРОТИ ФРАНЦІЇ»
(LEMOINE c. FRANCE)

(Позов № 26242/95)

РІШЕННЯ

 

 

 

Страсбург
1 квітня 1999 року

 

У справі «Лемуан проти Франції»

Європейський суд з прав людини, засідаючи — згідно зі статтею 27 Конвенції про захист прав людини та основних свобод (Конвенція) з ураху‑ван‑ням Протоколу № 11 та відповідними положеннями, передбаченими Регламентом, — палатою, до складу якої увійшли такі судді:

п. М. Пеллонпя (M. Pellonpää), голова

п. Г. Ресс (G. Ress)

п. А. Пастор Рідруехо (A. Pastor Ridruejo)

п.Л. Кафліш (L. Caflisch)

п.Є. Макарчик (J. Makarczyk)

п. Ж.-П. Коста (J.-P. Costa)

пані Н. Важич (N. Vajic),

а також п. В. Берже  (V. Berger), секретар секції,

 

після наради за зачиненими дверима 30 березня 1999 року постановляє таке рішення, винесене того самого дня:

ПРОЦЕДУРА

1. Справа була передана до Суду Урядом Франції (Уряд), згідно з колишньою статтею 19 Конвенції, 9 листопада 1998 року із листом від 27 жовтня 1998 року.

Справу було розпочато на підставі заяви (№ 26242/95) проти Французь‑кої Республіки, що її подали семеро громадян Франції — п. П’єр Лемуан (Pierre Lemoine), його дружина та їхні діти — до Європейської комісії з прав людини (Комісія) 19 вересня 1994 року, відповідно до колишньої статті 25 Конвенції.

У своїй заяві Уряд посилався на статті 44 і 48 Конвенції та на заяву Франції про визнання обов’язковості юрисдикції Суду (колишня стаття 46), маючи на меті отримати рішення щодо того, чи свідчили факти цієї справи про порушення державою-відповідачем своїх зобов’язань згідно зі статтею 1 Протоколу № 1.

2. Констатувавши, що позовну заяву до Суду було подано після закінчення строку, передбаченого в колишньому пункті 1 статті 32 Конвенції, пан Л. Вільдхабер, виконуючи обов’язки Голови Суду, доручив Секретареві запропонувати Урядові подати свої зауваження щодо цього. Секретар Суду отримав їх 18 грудня 1998 року.

3. Після набрання чинності 1 листопада 1998 року Протоколом № 11 та відповідно до пункту 4 статті 5 цього Протоколу, а також пункту 1 правила 100 та пункту 6 правила 24 Регламенту, колегія Великої палати 20 січня 1999 року вирішила, що справа розглядатиметься палатою, утвореною на основі однієї із секцій Суду.

4. Відповідно до пункту 1 правила 52 Регламенту, Голова Суду передав справу до четвертої секції. До складу палати, утвореної в цій секції, увійшли за посадою пан Ж.-П. Коста, обраний суддя, громадянин Франції (пункт 2 статті 27 Конвенції та пункт 1 (а) правила 26 Регламенту) і пан М. Пеллонпя, голова секції (пункт 1 (а) правила 26 Регламенту). Останнім були призначені інші члени палати, а саме: п. Г. Ресс, п. А. Пастор Рідруехо, п. Л. Кафліш, п. Є. Макарчик та пані Н. Важич (пункт 1 (b) правила 26 Регламенту).


ЩОДО ФАКТІВ

5. Заявник — громадянин Франції п. Лемуан, 1927 року народження, живе в Гломелі, департамент Кот д’Армор (Glomel, Cфtes d’Armor), за фахом — архітектор-експерт.

6. У листопаді 1980 року було встановлено, що заявник неправильно сплатив акордний податок з торговельного та промислового прибутку за 1979 та 1980 рр. Свою формальну згоду з проведеним оцінюванням його податків заявник висловив 1 грудня 1980 року.

7. 10 березня 1982 року було розпочато фіскальну процедуру стосовно 1978, 1979 та 1980 років, яка включала перевірку бухгалтерії торговельного закладу та поглиблену перевірку загального фіскального становища платника податків.

8. 7 грудня 1982 року заявник отримав повідомлення про перегляд податкової бази цих років щодо торговельних та неторговельних прибутків, сільськогосподарських та земельних прибутків, прибутків з рухомого та нерухомого майна, а також непоіменованих прибутків.

9. 31 липня 1986 року було ухвалено рішення про стягнення зазначених податків.

10. 23 жовтня 1987 року заявник подав скаргу до податкового центру в Генгампі (Guingamp).

11. 2 та 30 червня 1988 року Державна скарбниця встановила законну іпотеку на дев’ять ділянок (загальною площею 155108 кв. м, їхню загальну вартість заявник оцінив у 1000000 франків), власником яких був заявник, з метою гарантувати повернення витрат, що становили 82414,90 французьких франків. Довідка іпотечного бюро засвідчує, що названу суму слід було сплатити до 26 травня 1998 року.

12. Рішенням від 29 липня 1988 року, про яке було повідомлено 22 вересня 1988 року, адміністрація частково визнала справедливість претензій пана Лемуана, але відхилила його прохання щодо прибутків з нерухомості, прибутків на рухоме майно та торговельних прибутків з експлуатації бару-ресторану.

13. Після ухвалення цього рішення заявник 19 листопада 1988 року звернувся до адміністративного суду міста Рен (Rennes), щоб отримати дозвіл на повне звільнення від додаткової сплати податків за 1978–1980 рр.

14. Канцелярія адміністративного суду зареєструвала подання 21 листо‑па‑да 1988 року.

15. Директор податкового управління департаменту Кот д’Армор, відпо‑відач в апеляції, подав свої письмові заперечення проти скарги 20 березня 1990 року.

16. Листом від 31 березня 1995 року адміністративний суд поінформував заявника, що слухання його справи відбудеться 27 квітня 1995 року.

17. Рішенням від 11 травня 1995 року адміністративний суд задовольнив скаргу заявника в частині, яка стосувалася стягнення з прибутків на рухоме майно, але відхилив її щодо прибутків на надлишок. Отже, фіскальний борг заявника зменшився майже вдвічі і становив 40609,90 французьких франків.

18. Заявник подав апеляцію до адміністративного суду м. Нант (Nantes), яку було зареєстровано 11 липня 1995 року.

19. Зважаючи на те, що апеляція не мала зупинювальної дії, заявник сплатив до Державної скарбниці чеком від 26 жовтня 1995 року суму фіскаль‑ного боргу, що була встановлена рішенням від 26 жовтня 1995 року у розмірі 40609,90 французьких франків. Заявник сплатив також 15318,95 фран‑цузьких франків як відсотки за зволікання.

20. На даний час справа розглядається адміністративними судовими органами.

ПРОВАДЖЕННЯ В КОМІСІЇ

21. Пан Лемуан, його дружина та п’ятеро дітей звернулися до Комісії 19 вересня 1994 року. Посилаючись на пункт 1 статті 6 Конвенції та на статтю 1 Протоколу № 1, вони скаржилися на несправедливий характер проведення фіскального контролю та судової процедури в адміністратив‑ному суді міста Рен, на довготривалість адміністративної процедури та посягання на власність першого заявника через проведення Державною скарбницею законної іпотеки на його земельних ділянках.

22. Комісія (друга палата) 29 листопада 1995 року відклала розгляд питання про шкоду, спричинену довготривалістю судової процедури, і ту, що пов’язана зі статтею 1 Протоколу № 1 щодо першого заявника. 2 липня 1997 року Комісія визнала факт завдання шкоди внаслідок посягання на право заявника мирно володіти своїм майном та відхилила скаргу (№ 26242/95) стосовно прибутків, що підлягають оподаткуванню. У своїй доповіді від 1 липня 1998 року (колишня стаття 31 Конвенції) Комісія 13 голосами проти одного постановила, що було порушено статтю 1 Протоколу № 1. Доповідь було надіслано до Комітету міністрів Ради Європи 31 липня 1998 року.

ЩОДО ПРАВА

Стосовно дотримання пункту 1
колишньої статті 32 Конвенції

23. Пункт 1 колишньої статті 32 Конвенції передбачає: 

«Якщо впродовж трьох місяців після передання Комітетові міністрів доповіді Комісії справа не передається до Суду на виконання статті 48 (...) Конвенції, Комітет міністрів (...) виносить рішення стосовно питання, чи мало місце порушення Конвенції».

24. Заява Уряду Франції надійшла до Суду 9 листопада 1998 року, тимчасом як доповідь Комісії до Комітету міністрів було подано 31 липня 1998 року.

25. Уряд «звертається до Суду (...) з проханням, як виняток, взяти до уваги лист від 27 жовтня, незважаючи на те, що його було передано факсом».

26. Представник Уряду так пояснив причини запізнення:

«Як видно, лист Уряду датований 27 жовтня (1998 року), про що свідчить додана копія реєстру кореспонденції. Він був надісланий вам того самого дня, тобто за чотири дні до спливу строку прийняття справи до провадження.

У разі якщо кінцевий термін дуже близький, служба керівництва судовими справа‑ми інформує факсом канцелярію Суду про рішення Уряду Франції. У цьому випадку, здається, через прикрий збіг обставин листа мого Уряду не було надіслано зазначе‑ним шляхом. Його було передано пізніше через Представництво Франції в Раді Європи».

27. Суд нагадує, по-перше, що заява Уряду датована 27 жовтня 1998 року і що її було передано до канцелярії 9 листопада 1998 року. По-друге, Уряд не заперечує факту порушення строків, яких він повинен був дотримати. По-третє, надані Суду пояснення не містять жодної спеціальної обставини, яка могла б зовсім або тимчасово припинити провадження (див., mutatis mutandis, рішення Istituto di Vigilanza проти Італії від 22 вересня 1993 року, серія А, № 265-С, с. 35, п. 14; Морганті (Morganti) проти Франції від 13 липня 1995 року, серія А, № 20-С, с. 48 п. 14).

Отже, позовна заява до Суду не приймається через запізнення.

 

НА ЦИХ ПІДСТАВАХ СУД ОДНОСТАЙНО
постановляє, що він не може розглядати справу по суті.

Вчинено французькою мовою і повідомлено письмово 1 квітня 1999 року на застосування пунктів 2 і 3 правила 77 Регламенту.

 

Підпис:
Матті Пеллонпя,
голова палати

 

Підпис:
Венсан Берже,
секретар

 

 

  

Голосування

Будь-ласка оцініть корисність матеріалу для правничої практики в Україні:
 
Ваша оцінка: дуже корисний
корисний
частково корисний
не корисний
Ваше ім'я:
Коментарі:

 

Усі права на матеріали, розміщені на «Українському порталі Європейського суду з прав людини», охороняються згідно із законодавством України. При цитуванні та використанні будь-яких матеріалів посилання на «Український портал Європейського суду з прав людини» обов`язкове. При цитуванні та використанні в Інтернеті гіперпосилання (hyperlink) на «Український портал Європейського суду з прав людини» обов`язкове. Републікація будь-яких матеріалів «Українського порталу Європейського суду з прав людини» можлива тільки за письмовою згодою Всеукраїнського благодійного фонду «Українська Правнича Фундація».

 Copyright © 2003-2024 Українська Правнича Фундація     http://www.eurocourt.in.ua