Український портал практики Європейського суду з прав людини


 
  Про нас
Про проект
Про журнал
Базові документи
Повні тексти рішень
Ухвали щодо прийнятності
Справи щодо України
Комюніке
Рішення за статтями Конвенції
Дослідження, коментарі
Інформаційно-довідкові матеріали
Анонс 
Корисні посилання

Журнал
  №: Рік:

Пошук

Інтернет-підтримка: 
ТОВ "Інтерактивні Системи"
Репетитор англійської мови
Петропавлівська Борщагівка.
Англійська для школярів.
 


Стаття з журналу № 2'1999

Назва
 
Справа «Жафреду проти Франції»
(Jafredou c. France)
 
Зміст
 

ЄВРОПЕЙСЬКИЙ СУД З ПРАВ ЛЮДИНИ

ТРЕТЯ СЕКЦІЯ

 

СПРАВА «ЖАФРЕДУ ПРОТИ ФРАНЦІЇ»
(JAFFREDOU c. FRANCE)

(Позов № 39843/98)

РІШЕННЯ

 

 

 

Страсбург
19 травня 1999 року

 

 

У справі «Жафреду проти Франції»

Європейський суд з прав людини (третя секція), засідаючи палатою, до складу якої увійшли такі судді:

сер Ніколас  Братца (Sir Nicolas Bratza), голова

п. Ж.-П. Коста (J.-P.Costa)

п.П. Куріс (P. Kuris)

п.В. Фурманн (W. Fuhrmann)

п.К. Юнгвірт (K. Jungwiert)

паніХ. С. Грев (H. S. Greve)

п. К. Трая (K. Traja),

а також пані С. Долле (S. Dollé), секретар ,

 

після наради за зачиненими дверима 11 травня 1999 року постановляє таке рішення:

ПРОЦЕДУРА

1. Справу було розпочато на підставі заяви проти Франції, поданої гро‑мадянином Франції паном Івом Жафреду (Yves Jaffredou) (заявник) до Європейської комісії з прав людини (Комісія) 24 січня 1998 року, відповідно до колишньої статті 25 Конвенції про захист прав людини та основних свобод (Конвенція). Заяву було зареєстровано 16 лютого 1998 року (№ 39843/98).

2. 20 травня 1998 року Комісія (друга палата) вирішила довести справу до відома Уряду Франції (Уряд), запропонувавши подати в письмовій формі свої зауваження щодо прийнятності та обґрунтованості заяви. Уряд подав свої зауваження 29 вересня 1998 року, а заявник відповів на них 16 жовтня 1998 року.

3. Після набрання чинності 1 листопада 1998 року Протоколом № 11 і від‑по‑відно до пункту 2 статті 5 цього Протоколу, справа розглядалася Судом згідно з положеннями цього Протоколу.

4. Відповідно до пункту 1 правила 52 Регламенту Суду (Регламент), Голова Суду п. Л. Вільдхабер (L. Wildhaber) передав справу до третьої секції. До складу палати, створеної в цій секції, увійшли за посадою п. Ж.-П. Коста, обраний суддя, громадянин Франції (пункт 2 статті 27 Конвенції та пункт 1 (а) правила 26 Регламенту) та сер Ніколас Братца, голова секції (пункт 1 (а) правила 26 Регламенту). Останнім були призначені інші члени палати, а саме: п. П. Куріс, п. В. Фурманн, п. К. Юнгвірт, пані Х. С. Грев та п. К. Трая (пункт 1 (b) правила 26 Регламенту).

5. 15 грудня 1998 року палата повідомила про прийняття справи до провадження, вважаючи, що питання про шкоду, завдану заявникові через довготривалість цивільної процедури (пункт 1 статті 6 Конвенції), слід розглянути по суті.

6. 28 січня 1999 року заявник висунув пропозицію щодо дружнього врегу‑лю‑вання справи, як передбачено в статті 38 Конвенції. 9 лютого 1999 року секретар секції письмово повідомила про це представника Уряду, який 1 березня 1999 року подав зустрічну пропозицію. 12 березня 1999 року секретар передала її заявникові, а 19 березня 1999 року було отримано його згоду щодо цієї пропозиції. 14 квітня 1999 року Уряд надіслав заяву про те, що він погоджується на дружнє врегулювання справи.

 

ЩОДО ФАКТІВ

7. Заявник  — громадянин Франції, 1929 року народження, проживає в Мужені (Mougins), власник земельної ділянки.

8. 16 травня 1991 року заявник подав позов до суду великої інстанції міста Грас (Grasse) (далі — суд) на своїх сусідів, подружжя K. Він звинувачував їх у тому, що проведені ними на частині його ділянки роботи спричинили до збільшення розлогості рельєфу, внаслідок чого під час дощів вода збігає на його ділянку.

9. Ухвалою суду від 29 травня 1991 року було призначено експертизу, якої домагався заявник, та визначено експерта, що мав доповісти суду про володіння ділянкою, визначити заходи, які могли б припинити стікання води, та подати звіт до 1 грудня 1991 року. 6 жовтня 1992 року експерт подав звіт на користь заявника.

10. 28 жовтня 1992 року сусіди заявника надіслали експертові нового листа, в якому вони стверджували, що заявник нібито фальсифікував факти. Проте 10 грудня 1992 року експерт підтвердив висновки свого звіту.

11. 24 лютого 1993 року заявник звернувся до суду по суті справи з проханням офіційного визнання експертного звіту.

12. 23 березня 1994 року подружжя K. передало до суду свої міркування, а заявник відповів на них 28 грудня того самого року.

13. 23 лютого 1995 року було проголошено про закінчення провадження, однак 13 квітня 1995 року відбулося слухання в суді, і розгляд справи було відкладено до 5 липня 1995 року.

14. Рішенням від 26 липня 1995 року суд задовольнив прохання заявника, визначив саме його власником спірної ділянки, постановив, що сусіди під загрозою пені розміром у 1000 франків за кожний день зволікання повинні провести необхідні роботи з упорядкування території протягом трьох місяців після повідомлення про вирок та сплатити суму в 20000 франків на відшкодування збитків.

15. 29 вересня 1995 року сусіди заявника оскаржили ухвалу суду. 14 листопада 1995 року вони подали клопотання про припинення негайного виконання судового рішення з тих міркувань, що це матиме для них надмірні наслідки.

16. Ухвалою апеляційного суду міста Е-он-Прованс (Aix-en-Provence) від 25 березня 1996 року негайне виконання рішення від 26 липня 1995 року було зупинене.

17. 13 травня 1996 року подружжя К. звернулося до заявника з пропозицією дати їм план розмежування території, виконаний 2 грудня 1992 року та підписаний власноручно обома сторонами, а також їхніми найближчими сусідами. 14 червня 1996 року нотаріально засвідчену копію цього документа було передано адвокатом позивача. Проте адвокат подружжя К. поставив вимогу передати оригінал цього документа до канцелярії апеляційного суду і 2 грудня 1996 року звернувся до судді, який готує справу до апеляційного провадження, з проханням зафіксувати випадок непередання судового доказу.

18. Попередньо, 25 листопада 1996 року, заявник передав заяву про пріоритетну реєстрацію позову з метою якнайшвидшого його розгляду. Подружжя К. спершу висловило свій протест і 24 лютого 1997 року звернулося з проханням перенести слухання справи, призначене на 10 березня 1997 року. Суд відхилив це прохання на тій підставі, що зазначений документ був поданий заявником.

19. 3 березня 1997 року подружжя К. передало до суду зустрічні вимоги, на які заявник відповів 10 березня.

20. Слухання по суті справи відбулося 10 та 17 березня 1997 року. Винесення ухвали було відкладено до 20 травня 1997 року, а після подовження строку розгляду — до 12 травня 1998 року.

21. 6 травня 1998 року заявник, посилаючись на лист від 10 квітня 1998 року, звернувся до голови апеляційного суду із запитом про хід судового провадження і попросив уточнити дату винесення ухвали. Ці звернення залишилися без відповіді.

22. Ухвалою від 12 травня 1998 року апеляційний суд підтвердив рішення з оскаржуваного питання у тій частині, де констатувалося, що спірна ділянка належить заявникові, але змінив його, вважаючи, що зазначена ділянка обтяжена сервітутом проходу на користь ділянок, які належать подружжю К. Відповідно, суд відхилив прохання подружжя К. про перенесення воріт на ділянці їхнього сусіда, підтвердив необхідність повернення території в її первісний вигляд і ухвалив, що відповідачі мають це виконати протягом чотирьох місяців після проголошення рішення суду з пенею 500 французьких франків за кожний день зволікання.

 23. 8 липня 1998 року заявник подав касаційну скаргу. На даний час справа перебуває у провадженні.

 

ЩОДО ПРАВА

24. Спершу заявник скаржився на довготривалість проведення судового провадження, посилаючись на порушення пункту 1 статті 6 Конвенції.

25. Листом від 1 березня 1999 року Уряд повідомив Суд про те, що він погоджується на дружнє врегулювання через сплату заявникові 20000 фран‑цузьких франків.

26. Листом від 19 березня 1999 року, що надійшов до Суду 23 березня 1999 року, заявник висловив свою згоду на пропозицію Уряду і подав про це письмову заяву, датовану 12 квітня 1999 року. Своєю заявою від 14 квітня Уряд підтвердив, що на підставі дружнього врегулювання справи сплатить заявникові узгоджену суму.

27. Суд бере до відома той факт, що Уряд і пан Жафреду домовилися про дружнє врегулювання. Однак Суд, додержуючи обов’язків, що покла‑даються на нього пунктом 1 (в кінці) статті 37 Kонвенції, міг вирішити про‑довжити розгляд заяви, якби, на його думку, такого врегулювання не було досягнуто на основі поваги до прав людини, згідно з Конвенцією та Протоколами до неї (пункт 3 правила 62 Регламенту), проте цей конкретний випадок не вимагає застосування такого правила.

28. Суд наголошує, що низка попередніх спорів змусила його про‑контролювати «розумність» строку тривання судової процедури у справах, що розглядаються в кримінальних і цивільних судах (див. як останній прик‑лад рішення  у справі Дюкло проти Франції  (Duclos c. France) від 17 грудня 1996 року, Збірник судових рішень та ухвал, 1996-VI, с. 2164 і наступні, п. 55). Суд також нагадує, якими є суть та межі обов’язків у цих випадках.

29. З огляду на це справа має бути вилучена з реєстру.

 

На цій підставі Суд одноголосно постановив вилучити справу з реєстру.

Вчинено французькою мовою і повідомлено письмово 19 травня 1999 року на застосування пунктів 2 і 3 правила 77 Регламенту.

 

Ніколас Братца,
голова

Саллі Долле,
секретар

  

Голосування

Будь-ласка оцініть корисність матеріалу для правничої практики в Україні:
 
Ваша оцінка: дуже корисний
корисний
частково корисний
не корисний
Ваше ім'я:
Коментарі:

 

Усі права на матеріали, розміщені на «Українському порталі Європейського суду з прав людини», охороняються згідно із законодавством України. При цитуванні та використанні будь-яких матеріалів посилання на «Український портал Європейського суду з прав людини» обов`язкове. При цитуванні та використанні в Інтернеті гіперпосилання (hyperlink) на «Український портал Європейського суду з прав людини» обов`язкове. Републікація будь-яких матеріалів «Українського порталу Європейського суду з прав людини» можлива тільки за письмовою згодою Всеукраїнського благодійного фонду «Українська Правнича Фундація».

 Copyright © 2003-2024 Українська Правнича Фундація     http://www.eurocourt.in.ua