Український портал практики Європейського суду з прав людини


 
  Про нас
Про проект
Про журнал
Базові документи
Повні тексти рішень
Ухвали щодо прийнятності
Справи щодо України
Комюніке
Рішення за статтями Конвенції
Дослідження, коментарі
Інформаційно-довідкові матеріали
Анонс 
Корисні посилання

Журнал
  №: Рік:

Пошук

Інтернет-підтримка: 
ТОВ "Інтерактивні Системи"
Репетитор англійської мови
Петропавлівська Борщагівка.
Англійська для школярів.
 


Стаття з журналу № 1'2001

Назва
 
Рішення у справі «Водель проти Франції». Комюніке Секретаря Суду.
(Judgment in the Case of Vaudelle v. France)
 
Зміст
 

69
30.01.2001

Комюніке Секретаря Суду

РІШЕННЯ У СПРАВІ «ВОДЕЛЬ ПРОТИ ФРАНЦІЇ»

В рішенні[1] у справі «Водель проти Франції» (Vaudelle v. France), повідомленому сьогодні у письмовій формі, Європейський суд з прав людини одноголосно постановив, що було порушення статті 6 (право на правовий захист) Європейської конвенції з прав людини. Згідно зі статтею 41 Конвенції (справедлива сатисфакція), Суд присудив заявникові 50 000 французьких франків за моральну шкоду.

1. Основні факти

Заявник — Марсель Водель (Marcel Vaudelle), громадянин Франції, народився 1934 року в м. Тур (Tours). У Суді його інтереси представляла Хелен Фарж (Hélène Farge), адвокат при Касаційному суді і Державній раді (Counseil d'Etat).

Заява стосувалася порушеної проти заявника кримінальної справи, коли він перебував під опікуванням свого сина. Виклик з'явитися до суду було надіслано тільки заявникові, який отримав його 7 жовтня 1995 року рекомендованим листом. Заявник у судове засідання не з'явився. Оскільки вважалося, що заявника належним чином повідомлено про слухання, розгляд справи проходив у порядку змагального процесу. 19 жовтня 1995 року заявника повідомили про рішення виправного суду (tribunal correctionnel), який засудив його до 12 місяців позбавлення волі, з яких 8 місяців — умовно, а також до випробувального строку у 18 місяців; крім того, йому було присуджено відшкодувати шкоду, завдану в результаті нападу на сексуальному ґрунті на неповнолітніх осіб, яким не виповнилося 15 років. Заявник не подавав апеляції проти судового рішення, яке, у зв'язку з цим, стало остаточним, і відбув строк покарання з 16 квітня по 19 липня 1996 року.

2. Процедура і склад Суду

Заява була подана до Європейської комісії з прав людини 7 серпня 1996 року і розглянута Європейським судом з прав людини 1 листопада 1998 року. Заяву, що стосувалася Марселя Воделя, було оголошено прийнятною 23 травня 2000 року. Скаргу, подану Аленом Воделем (Alain Vaudelle), сином заявника, було оголошено неприйнятною. Слухання відбулося 19 вересня 2000 року.

Судове рішення постановлене палатою, до складу якої увійшло сім суддів:

Віллі Фурманн (Willi Fuhrmann, Австрія), голова

Жан-Поль Коста (Jean-Paul Costa, Франція)

Лукіс Лукайдес (Loukis Loukaides, Кіпр)

Пранас Куріс (Pranas Kuris, Литва)

Карел Юнґвірт (Karel Jungwiert, Чехія)

Ханна Софія Ґрев (Hanne Sophie Greve, Норвегія)

Міндія Уґрекхелідзе (Mindia Ugrеkhelidze, Грузія),

a також Саллі Долле (Sally Dollé), секретар секції.

3. Стислий виклад судового рішення

Оскарження

Заявник скаржився на те, що виклик до суду і повідомлення про судове рішення було надіслано тільки заявникові, а не також його піклувальникові, з метою позбавлення заявника можливості скористатися своїм правом на правовий захист, ґарантованим статтею 6 Конвенції, оскільки його психічний стан не давав йому змоги скористатися правом на правовий захист, а саме — правом бути присутнім під час судового розгляду його справи і захищати себе особисто, що підтверджується фактом необхідності мати піклувальника.

Рішення Суду

Стаття 6 Конвенції

Суд вважає, що в цій справі, яка стосується серйозного кримінального обвинувачення і піклування про дорослу людину, органи державної влади не забезпечили умов, за яких заявник міг розуміти, що відбувається під час судового розгляду, не поінформували докладно про характер і причину пред'явленого йому обвинувачення згідно з пунктом 3 (а) статті 6, а також не забезпечили виправному суду можливості справедливого судового розгляду. Отже, Суд дійшов висновку, що було порушення статті 6.

Стаття 41 Конвенції

Суд присудив заявникові 50 000 французьких франків на відшкодування стверджуваної моральної шкоди.

Суддя Коста виклав думку, яка збігається з позицією більшості. Окрема думка додається до судового рішення.

 



[1]Згідно зі статтею 43 Європейської конвенції з прав людини, упродовж трьох місяців від дати постановлення рішення палатою будь-яка сторона у справі може, у виняткових випадках, звернутися з клопотанням про передання справи на розгляд Великої палати Суду, яка складається з 17 суддів. Якщо колеґія у складі п'яти суддів вважає, що справа порушує серйозне питання щодо тлумачення або застосування Конвенції чи протоколів до неї або важливе питання загального значення, Велика палата виносить остаточне рішення. Якщо серйозних питань або проблем не виникає, колеґія відхиляє клопотання, а судове рішення стає остаточним. В іншому разі рішення палати стають остаточними зі спливом зазначених вище трьох місяців або раніше, якщо сторони заявляють, що вони не звертатимуться із клопотанням про передання справи на розгляд Великої палати.

  

Голосування

Будь-ласка оцініть корисність матеріалу для правничої практики в Україні:
 
Ваша оцінка: дуже корисний
корисний
частково корисний
не корисний
Ваше ім'я:
Коментарі:

 

Усі права на матеріали, розміщені на «Українському порталі Європейського суду з прав людини», охороняються згідно із законодавством України. При цитуванні та використанні будь-яких матеріалів посилання на «Український портал Європейського суду з прав людини» обов`язкове. При цитуванні та використанні в Інтернеті гіперпосилання (hyperlink) на «Український портал Європейського суду з прав людини» обов`язкове. Републікація будь-яких матеріалів «Українського порталу Європейського суду з прав людини» можлива тільки за письмовою згодою Всеукраїнського благодійного фонду «Українська Правнича Фундація».

 Copyright © 2003-2024 Українська Правнича Фундація     http://www.eurocourt.in.ua