РАДА ЄВРОПИ

ЄВРОПЕЙСЬКИЙ СУД З ПРАВ ЛЮДИНИ

Четверта секція

УХВАЛА

за заявою № 53874/00

Геннадія Володимировича СЕРГЄЄВА

проти України

12 грудня 2000 року Європейський суд з прав людини (четверта секція), засідаючи палатою, до складу якої увійшли судді:

п. Ґ. Ресс (G. Ress), голова

п. А. Пастор Рідруехо (A. Pastor Ridruejo)

п. І. Кабраль Баррето (I. Cabral Barreto)

п. В. Буткевич

пані Н. Важич (N.Vajic)

п. Дж. Хедіґан (J. Hedigan)

п. М. Пеллонпя (M. Pellonpää),

а також п. В. Берже (V. Berger), секретар секції,

беручи до уваги заяву, подану 27 серпня 1999 року і зареєстровану 12 січня 2000 року,

беручи до уваги зауваження, подані Урядом-відповідачем, і зауваження, подані заявником у відповідь,

після наради

постановляє таке рішення:

ЩОДО ФАКТІВ

Заявник – громадянин України, 1953 року народження, проживає у м. Лисичанську, Україна.

Факти справи, наведені сторонами, можна стисло викласти таким чином:

У жовтні 1998 року заявник припинив роботу на гірничодобувному комбінаті «Шахта Чорноморка» у м. Лисичанську, маючи 22 роки робочого стажу на цій шахті. Він звернувся до дирекції комбінату з метою отримати 2561 гривню 85 коп., що відповідало сумі його заробітної плати за кілька місяців.

Листом від 23 жовтня 1998 року керівництво комбінату підтвердило, що воно має сплатити заявникові 2561 гривню 85 коп. 3 листопада 1998 року комбінат передав до Промінвестбанку розпорядження про переведення зазначеної суми.

Листом від 4 квітня 1999 року комбінат поінформував заявника, що сплата йому заробітної платні неможлива через неплатоспроможність підприємства.

У жовтні 1999 року заявник звернувся до суду першої інстанції м. Лисичанська зі скаргою на комбінат з метою отримання заробітної плати.

Рішенням від 26 жовтня 1999 року суд зобов'язав комбінат сплатити заявникові 2561 гривню 85 коп. Того самого дня суд надіслав до комбінату наказ про необхідність виконання постановленого рішення.

Листом від 1 грудня 1999 року управління Міністерства юстиції м. Лисичанська повідомило заявника, що рішення від 26 жовтня 1999 року залишається невиконаним через неплатоспроможність комбінату.

25 жовтня 2000 року Уряд-відповідач поінформував Європейський суд про те, що рішення суду першої інстанції м. Лисичанська від 26 жовтня 1999 року було виконано 20 березня 2000 року.

Листом від 7 вересня 2000 року заявник підтвердив факт виконання рішення від 26 жовтня 1999 року і повідомив Суд, що він бажає забрати скаргу.

ОСКАРЖЕННЯ

Через відсутність можливості виконання рішення, постановленого судом першої інстанції м. Лисичанська, заявник вважав, що було порушено його право на справедливий судовий розгляд. Крім того, він вважав, що було порушено його право на вільне користування заробітною платою. Він посилався, зокрема, на пункт 1 статті 6 Конвенції і на статтю 1 Протоколу № 1.

ЩОДО ПРАВА

Посилаючись на пункт 1 статті 6 Конвенції і на статтю 1 Протоколу № 1, заявник скаржився на невиконання рішення, постановленого на його користь судом першої інстанції м. Лисичанська з приводу повернення йому повної суми заробітної плати.

Суд зазначає, що листами від 25 квітня і 7 вересня 2000 року, відповідно, Уряд-відповідач і заявник повідомили про виконання цього рішення. У своєму листі від 7 вересня 2000 року заявник також зазначив, що він має намір відкликати свою скаргу.

Суд вважає, що питання про порушення Конвенції, з приводу якого було подано скаргу, було вирішено за пунктом 1 (b) статті 37 Конвенції. Крім того, Суд не бачить жодної причини загального характеру стосовно прав людини, ґарантованих Конвенцією, яка б вимагала продовження розгляду заяви за пунктом 1 статті 37 (в кінці)Конвенції.

На цих підставах Суд одноголосно

Постановляє вилучити заяву з реєстру.

Венсан Берже, секретар

Ґеорґ Ресс, голова