Стаття з журналу № 3'1999

404
21.07.1999

Комюніке Секретаря Суду

РІШЕННЯ ЄВРОПЕЙСЬКОГО СУДУ З ПРАВ ЛЮДИНИ

28 липня 1999 року о 9.30 ранку, у Палаці прав людини в Страсбурзі Європейський суд з прав людини проводитиме відкритий судовий розгляд. Буде проголошено рішення у таких семи справах:

1. П'ять справ проти Італії(тривалість провадження у справі)

2. «"Іммобільяре Саффі" проти Італії» (Immobiliare Saffi v. Italy)

3. «Селмуні проти Франції» (Selmouni v. France)

Текст кожного рішення та комюніке із стислим викладом буде надано пресі та громадськості одразу після закінчення судового розгляду. Судові рішення можна знайти на веб-сторінці Суду в Інтернеті (http://www.dhcour.coe.fr) у день їх постановлення.

1. П'ять справ проти Італії з приводу тривалості провадження

Усі п'ять заявників скаржаться, що з огляду на невиправдану тривалість цивільного провадження у їхніх справах було порушено право на справедливий судовий розгляд упродовж розумного строку, захищене пунктом 1 статті 6 Європейської конвенції з прав людини.

«Боттацці проти Італії» (Bottazzi v. Italy).Заявник — Еміліо Боттацці(Emilio Bottazzi), громадянин Італії, 1916 року народження, проживає в Генуї. Він подав скаргу, з огляду на погіршення стану здоров'я, про перегляд рішення щодо припинення виплати йому військової пенсії. Провадження у справі розпочалося 4 квітня 1991 року і закінчилося майже через шість років і вісім місяців — 2 грудня 1997 року.

«А. П. проти Італії» (A. P. v. Italy). Заявник — громадянин Італії, 1952 року народження, проживає в Б`яццо ді Кодройпо (Biauzzo di Codroipo) (Удіне). Справа стосувалася припису М. Л. Д. оплатити заявникові послуги згідно з бізнесовим контрактом. Провадження у справі тривало понад 5 років і дев`ять місяців — з 19 лютого 1990 року до 28 листопада 1995 року.

«Ді Мауро проти Італії» (Di Mauro v. Italy).Заявник — Себастьяно ді Мауро (Sebastiano di Mauro), 1937 року народження, проживає в Террачині (Terracina). Справа стосується цивільного провадження про припинення договору оренди, розпочатого на підставі заяв власника орендованої заявником квартири. Провадження тривало приблизно 13 років і дев'ять місяців — з 5 березня 1984 року по грудень 1997 року.

«А. Л. М. проти Італії» (A. L. M. v. Italy).Заявник — громадянин Італії, 1939 року народження, проживає в Мілані. Справа стосується його позову проти компанії з вимогою сплатити йому 250 575 000 лір, які, за його твердженням, вона йому заборгувала. Провадження у справі тривало понад три роки і шість місяців — з 11 вересня 1992 року до 14 березня 1996 року.

«Феррарі проти Італії» (Ferrari v. Italy).Заявник — Марчелла Феррарі (Marcella Ferrari), громадянка Італії, 1911 року народження, проживає в Римі. Вона подала позов на римську клініку з вимогою виплатити їй індексацію внаслідок інфляції та встановлені законом відсотки через заборгованість виплати їй пенсії як вдові у зв'язку з втратою чоловіка; пенсію було їй виплачено лише через шість років після його смерті. Провадження у справі тривало понад вісім років і шість місяців — з 31 січня 1990 року до 6 серпня 1998 року.

2. «"Іммобільяре Саффі" проти Італії»

Заява подана італійською будівельною компанією «Іммобільяре Саффі». Внаслідок злиття корпорації 1988 року «Іммобільяре Саффі» стала власником квартири в Ліворно, яку було здано в оренду. Незважаючи на те, що строк оренди закінчився 31 грудня 1983 року і Ліворнський магістрат видав наказ про виселення, орендар відмовився звільнити приміщення. Попри численні спроби, судові виконавці не змогли забезпечити виконання судового наказу, оскільки, згідно з передбаченими законом положеннями про припинення виселень, компанія не мала права на допомогу поліції.

Компанія повернула собі цю квартиру лише у квітні 1996 року, після смерті орендаря.

Компанія-заявник скаржиться, що було порушено її право на безперешкодне володіння власним майном (згідно зі статтею 1 Протоколу № 1 Конвенції) і що їй було відмовлено у праві на справедливий судовий розгляд упродовж розумного строку, відповідно до пункту 1 статті 6.

3. «Селмуні проти Франції»

Справу порушено на підставі заяви, поданої Ахмедом Селмуні (Ahmed Selmouni), громадянином Нідерландів та Марокко, 1942 року народження, який нині перебуває у в'язниці в Монмеді (Франція).

Заявника тримали під вартою в поліції Бобіньї з 25 по 29 листопада 1991 року, де його допитували поліцейські з управління кримінальних розслідувань Сан-Сен-Дені. На підставі поданої заявником скарги з приводу брутального поводження з ним поліцейських під час його ув'язнення 22 лютого розпочалося судове слідство у суді вищої інстанції Бобіньї.

15 березня 1993 року заявник подав кримінальну скаргу і заяву з проханням взяти участь у провадженні як цивільна сторона. У рішенні від 27 квітня 1994 року в інтересах належного здійснення правосуддя касаційний суд прийняв рішення передати справу судді-слідчому у Версальському суді вищої інстанції.

21 жовтня 1998 року четверо поліцейських постали перед Версальським кримінальним судом за напад, в результаті якого заявникові було завдано тілесних ушкоджень, що спричинилося до його непрацездатності майже на тиждень, та за непристойний насильницький напад. Рішенням від 25 березня 1999 року їх було засуджено до трьох років ув'язнення, за винятком старшого офіцера, якому присудили чотири роки. 1 липня 1999 року Версальський апеляційний суд визнав поліцейських винними у вчиненні нападу під час виконання ними службових обов'язків та завданні затриманим без законних на те підстав тілесних ушкоджень (застосовуючи і погрожуючи зброєю), що призвело до повної непрацездатності впродовж близько тижня у справі Селмуні та понад вісім днів у випадку іншого потерпілого. Їх було засуджено до позбавлення волі строком від 12 до 15 місяців з відстроченням виконання покарання. Старшому офіцерові присудили 18 місяців ув'язнення, 15 з яких умовно.

Заявник скаржиться, що внаслідок брутального поводження, якого, за його словами, він зазнав під час перебування під вартою в поліції, та з огляду на тривалість провадження, пов'язаного з розглядом його скарги у кримінальній справі і стосовно його заяви про бажання взяти участь у провадженні як цивільна сторона, було порушено статтю 3 Конвенції, якою забороняється катування чи нелюдське або таке, що принижує людську гідність, поводження, і пункту 1 статті 6, що гарантує вирішення питання щодо цивільних прав та обов'язків у межах «розумного строку».

Канцелярія Європейського суду з прав людини
F–67075 Strasbourg Cedex
Звертатися до Родеріка Лідделла (Roderick Liddell),
телефон: (0)3 88 41 24 92;
або до Емми Гельєр (Emma Hellyer),
телефон: (0)3 90 21 42 15;
факс: (0)3 88 41 27 91

Європейський суд з прав людини було створено 1959 року в Страсбурзі з метою здійснення судочинства щодо порушень Європейської конвенції з прав людини 1950 року.

1 листопада 1998 року було створено Суд на постійній основі, який замінив колишню двоступеневу систему: Суд на тимчасовій основі і Комісія.

Голосування