Український портал практики Європейського суду з прав людини


 
  Про нас
Про проект
Про журнал
Базові документи
Повні тексти рішень
Ухвали щодо прийнятності
Справи щодо України
Комюніке
Рішення за статтями Конвенції
Дослідження, коментарі
Інформаційно-довідкові матеріали
Анонс 
Корисні посилання

Журнал
  №: Рік:

Пошук

Інтернет-підтримка: 
ТОВ "Інтерактивні Системи"
Репетитор англійської мови
Петропавлівська Борщагівка.
Англійська для школярів.
 


Стаття з журналу № 2'2000

Назва
 
Рішення у справі «Тлімменос проти Греції». Комюніке Секретаря Суду.
(Judgment in the case of Thlimmenos v. Greece)
 
Зміст
 

258
06.04.2000

Комюніке Секретаря Суду

РІШЕННЯ У СПРАВІ «ТЛІММЕНОС ПРОТИ ГРЕЦІЇ»

У рішенні, ухваленому в Страсбурзі 6 квітня 2000 року у справі «Тлімменос проти Греції» (Thlimmenos v. Greece), Європейський суд з прав людини одностайно постановив, що було порушено статтю 14 (заборона дискримінації) у поєднанні зі статтею 9 (право на свободу думки, совісті і віросповідання), а також пункту 1 статті 6 (право на розгляд справи упродовж розумного строку) Європейської конвенції з прав людини. Відповідно до статті 41 Конвенції (справедлива сатисфакція), Суд присудив заявникові 9 000 000 грецьких драхм як компенсацію за моральну шкоду та судові витрати.

1. Основні факти

Заявник — Яковос Тлімменос (Iakovos Thlimmenos), громадянин Греції, 1955 року народження, проживає у Месіні (Греція).

Заявник є членом секти «Свідки Єгови». 9 грудня 1983 року постійна палата військового суду визнала його винним у непокорі — за ухилення від призову до військової служби з релігійних мотивів. У лютому 1989 року виконавча рада бухгалтерсько-ревізійної палати Греції відмовила призначити його бухгалтером-експертом через його кримінальну справу у минулому, навіть незважаючи на те, що він склав відповідний кваліфікаційний іспит. Пан Тлімменос подав апеляцію проти цього рішення, але його апеляцію було остаточно відхилено 28 червня 1996 року.

2. Процедура і склад Суду

Заяву було подано до Європейської комісії з прав людини 18 грудня 1996 року. Оголосивши заяву частково прийнятною, Комісія у своїй доповіді від 4 грудня 1998 року висловила думку, що було порушено статтю 9 у поєднанні зі статтею 14 (двадцять два голоси проти шести), а також про те, що було порушено пункт 1 статті 6 (одноголосно). Комісія передала справу до Суду 22 березня 1999 року.

Судове рішення постановлене Великою палатою, до складу якої увійшло сімнадцять суддів:

Люціус Вільдхабер (Luzius Wildhaber, Швейцарія), Голова Суду

Елізабет Палм (Elisabeth Palm, Швеція)

Луїджі Феррарі Браво (Luigi Ferrari Bravo, Італія)

Люціус Кафліш (Lucius Caflisch, Швейцарія)

Жан-Поль Коста (Jean-Paul Costa, Франція)

Віллі Фурманн (Willi Fuhrmann, Австрія)

Карел Юнґвірт (Karel Jungwiert, Чехія)

Марк Фішбах (Marc Fischbach, Люксембург)

Бостьян Жупанчич (Boštjan Zupancic, Словенія)

Ніна Важич (Nina Vajic, Хорватія)

Джон Хедіґан (John Hedigan, Ірландія)

Вільгельміна Томассен (Wilhelmina Thomassen, Нідерланди)

Маргарита Цаца-Ніколовська (Margarita Tsatsa-Nikolovska, колишня республіка Югославії Македонія)

Тудор Пантіру (Tudor Pantîru, Молдавія)

Еґілс Левіц (Egils Levits, Латвія)

Крістак Трая (Kristaq Traja, Албанія)

Георгіос Кумантос (Georgios Koumantos, Греція), суддя ad hoc,

а також Мод де Бур-Буквіккіо (Maud de Boer-Buquicchio), заступник Секретаря Суду.

3. Стислий виклад судового рішення

Оскарження

Заявник скаржиться на порушення його права на віросповідання, права на захист від дискримінації в цьому відношенні та права на розгляд його справи упродовж розумного строку при вирішенні питання щодо його цивільних прав та обов'язків, тобто прав, ґарантованих статтями 9, 14 та пунктом 1 статті 6 Конвенції, а також права на мирне володіння своїм майном, ґарантованого статтею 1 Протоколу № 1.

Рішення Суду

Межі розгляду справи Судом

Суд не має юрисдикції приймати до розгляду скаргу заявника за статтею 1 Протоколу № 1, оголошену Комісією неприйнятною.

Попереднє заперечення Уряду

Заявник не одержав би повного відшкодування, якби його судимість було знято, згідно з новою процедурою, запровадженою на підставі закону, який визнає право на відмову від військової служби з релігійних мотивів. У будь-якому разі, Уряд не подавав до Комісії заперечення проти скарг заявника, в якому б стверджував, що заявник не міг говорити про себе як про потерпілу сторону через те, що не зробив спроби щодо зняття своєї судимості. Тому Уряд позбавлено права подавати таке заперечення до Суду.

Стаття 14 у поєднанні зі статтею 9 Конвенції

Заявник був членом релігійної секти «Свідки Єгови», прихильної до пацифізму, і не існує жодних доказів, які б спростовували його твердження про те, що він відмовився носити військову форму лише через свої релігійні переконання. Скарга заявника полягала в тому, що при вирішенні питання про призначення його на посаду бухгалтера-експерта до нього поставилися як до особи, яка має судимість за кримінальний злочин, незважаючи на те, що він вчинив це правопорушення через свої релігійні переконання. Ця «низка фактів» «підпадає під сферу застосування положення Конвенції», а саме — статті 9. З огляду на це, вступає в дію і стаття 14.

Право на захист від дискримінації щодо здійснення прав, ґарантованих Конвенцією, також порушувалося, коли держави, без об'єктивного і розумного виправдання, застосовували до осіб однаковий підхід, іґноруючи при цьому те, що їхні ситуації значно різняться.

Держави мають законний інтерес у позбавленні деяких правопорушників можливості обіймати посади бухгалтерів-експертів. Однак, на відміну від інших судимостей за тяжкі кримінальні злочини, судимість за відмову носити військову форму через релігійні чи філософські переконання не свідчить про безчесність чи аморальність, яка могла зашкодити здатності порушника виконувати названі функції. Тому позбавлення заявника права обійняти згадану посаду на тій підставі, що він не підходить для неї, є неправомірним. За свою відмову носити військову форму заявник відбув строк покарання у в'язниці. Застосування до нього подальших санкцій було непропорційним. Звідси випливає, що позбавлення його права обійняти посаду бухгалтера-експерта не відповідало законній меті. Не існувало жодного об'єктивного і розумного виправдання для застосування до заявника такого самого підходу, як і до інших осіб, що мають судимість за кримінальне правопорушення. Для того щоб забезпечити додержання статті 14, взятої у поєднанні зі статтею 9, держава повинна передбачити відповідні винятки з правила, за яким особи, що мають судимість за кримінальний злочин, не допускаються до посад бухгалтерів-експертів.

Стаття 9

Необхідності розглядати питання про порушення статті 9, взятої окремо, не було.

Пункт 1 статті 6

Професія бухгалтера-експерта, незважаючи на те, що його функції реґулюються адміністративним правом, є однією з ліберальних професій у Греції. Тому судове провадження, порушене заявником у зв'язку з тим, що в зазначеній установі його не призначили на посаду бухгалтера-експерта, стосувалося вирішення питання щодо його цивільних прав у контексті пункту 1 статті 6 Конвенції.

Судове провадження тривало сім років, один місяць і двадцять днів. З боку заявника не було жодного зволікання, тимчасом як з боку Уряду було два періоди бездіяльності, загальна тривалість яких становила майже три роки, стосовно яких Уряд не навів жодного пояснення, крім факту перевантаженості Державної ради. Виходячи з того, що саме Договірні держави мають організувати свої правові системи таким чином, щоб уможливити ґарантоване здійснення в судах права кожного на одержання у своїй справі остаточного рішення упродовж розумного строку, а також із того факту, що згадане судове провадження стосувалося професійної кар'єри заявника, зазначена вище тривалість провадження не відповідає критерію «розумного строку».

Стаття 41 Конвенції

Заявник не довів, що його дохід як бухгалтера-експерта був би більший за той, що він заробив фактично приватною практикою упродовж відповідного періоду. З іншого боку, заявник, звичайно, зазнав певної моральної шкоди внаслідок порушення його права, ґарантованого пунктом 1 статті 6 (право на розгляд справи упродовж розумного строку), та статтею 14 у поєднанні зі статтею 9 (право на захист від дискримінації стосовно здійснення свободи віросповідання). На цих підставах Суд призначив заявникові 6 000 000 грецьких драхм як компенсацію за моральну шкоду та 3 000 000 грецьких драхм — за судові витрати.

  

Голосування

Будь-ласка оцініть корисність матеріалу для правничої практики в Україні:
 
Ваша оцінка: дуже корисний
корисний
частково корисний
не корисний
Ваше ім'я:
Коментарі:

 

Усі права на матеріали, розміщені на «Українському порталі Європейського суду з прав людини», охороняються згідно із законодавством України. При цитуванні та використанні будь-яких матеріалів посилання на «Український портал Європейського суду з прав людини» обов`язкове. При цитуванні та використанні в Інтернеті гіперпосилання (hyperlink) на «Український портал Європейського суду з прав людини» обов`язкове. Републікація будь-яких матеріалів «Українського порталу Європейського суду з прав людини» можлива тільки за письмовою згодою Всеукраїнського благодійного фонду «Українська Правнича Фундація».

 Copyright © 2003-2024 Українська Правнича Фундація     http://www.eurocourt.in.ua