Стаття з журналу № 1'1999

Регламент Суду «В»

(ще не набрав чинності)

РЕГЛАМЕНТ СУДУ «B»

ЗМІСТ

Європейський суд з прав людини,

беручи до уваги Конвенцію про захист прав людини та основних свобод і протоколи до неї,

беручи до уваги Регламент Суду, який набрав чинності 1 січня 1983 року (Регламент Суду «А»), що застосовується у справах щодо держав, які не взяли на себе зобов'язань за Протоколом № 9 до згаданої Конвенції,

приймає цей Регламент (Регламент Суду «В»), який застосовується у справах щодо держав, які взяли на себе зобов'язання за Протоколом № 9.

Правило 1
(Визначення)

Для цілей цього Регламенту, якщо контекст не вимагає іншого:

а) термін «Конвенція» означає Конвенцію про захист прав людини та основних свобод і протоколи до неї;

b) вираз «Протокол №2» означає Протокол №2 до Конвенції, який уповноважує Європейський суд з прав людини надавати консультативні висновки;

c) вираз «Пленум Суду» означає пленарне засідання Європейського суду з прав людини;

d)²⁹ термін «палата» означає будь-яку палату, створену згідно зі статтею 43 Конвенції; термін «Велика палата» означає палату, передбачену правилом 53;

e)¹ термін «Суд» означає Пленум Суду, великі палати чи палати;

f) вираз «відбіркова комісія» означає комісію, передбачену в пункті 2 статті 48 Конвенції;

g) вираз «суддя ad hoc» означає будь-яку особу, крім обраного судді, яка обирається Договірною Стороною для участі в розгляді справи у складі палати або відбіркової комісії згідно зі статтею 43 або пунктом 2 статті 48 Конвенції;

h) термін «суддя» або «судді» означає суддів, обраних Консультативною Асамблеєю Ради Європи, або суддів ad hoc;

i) термін «сторони» означає:

— Договірні Сторони, що є заявником та відповідачем;

— приватна сторона (особа, неурядова організація або група осіб), що подала скаргу до Європейської комісії з прав людини згідно зі статтею 25 і справу якої було передано до Суду;

j) термін «Комісія» означає Європейську комісію з прав людини;

k) вираз «представники Комісії» означає члена або членів Комісії, делегованих нею для участі в розгляді справи в Суді;

l) вираз «доповідь Комісії» означає доповідь, передбачену статтею 31 Конвенції;

m) вираз «Комітет міністрів» означає Комітет міністрів Ради Європи.

Розділ І
ОРГАНІЗАЦІЯ ТА РОБОТА СУДУ

Глава І
Судді

Правило 2
(Обчислення строку повноважень судді)

1. Тривалість строку повноважень обраного судді обчислюється від дня його обрання. Проте, якщо суддя переобирається зі спливом строку повноважень або обирається замість судді, строк повноважень якого вже сплив або майже сплив, тривалість строку його повноважень у кожному випадку обчислюється від дати спливу цього строку.

2. Відповідно до пункту 5 статті 40 Конвенції, суддя, обраний для заміни судді, строк повноважень якого ще не сплив, обіймає посаду протягом решти строку повноважень свого попередника.

3. Відповідно до пункту 6 статті 40 Конвенції, обраний суддя обіймає посаду доти, доки його наступник складе присягу або зробить заяву, передбачену правилом 3. Після цього він продовжує брати участь у розгляді справи, з приводу якої вже розпочалися слухання, або, якщо ці слухання не розпочалися, — в обговоренні справи.

Правило 3
(Присяга або урочиста заява)

1. Перед тим як заступити на посаду, кожний обраний суддя на першому пленарному засіданні Суду, на якому він присутній після обрання, або, в разі необхідності, перед головою складає таку присягу чи робить таку урочисту заяву:

«Присягаю,» — або «Урочисто заявляю,» — «що виконуватиму функції судді чесно, незалежно та безсторонньо і зберігатиму таємницю всіх обговорень».

2. Ця дія має бути зафіксована в протоколі.

Правило 4
(Перешкода щодо здійснення функцій судді)

Суддя не може виконувати свої функції, якщо він є членом уряду або обіймає посаду чи займається професійною діяльністю, що є несумісними з його незалежністю та безсторонністю. У разі потреби Пленум Суду приймає рішення.

Правило 5
(Старшинство)

1. Обрані судді розташовуються в порядку старшинства за головою і заступником голови за датою їх обрання; у разі переобрання, навіть якщо це відбулося не одразу, зараховується тривалість строку, протягом якого цей суддя обіймав посаду.

2. Старшинство суддів, обраних в один і той самий день, визначається за віком.

3. Старшинство суддів ad hoc визначається за віком — після обраних суддів.

Правило 6
(Відставка)

Про відставку судді має бути повідомлено голову, який передає це повідомлення Генеральному секретареві Ради Європи. Згідно з положеннями пункту 3 правила 2, відставка означає, що з'являється вакансія судді.

Глава ІІ
Головування в Суді

Правило 7
(Вибори голови та заступника голови)

1. Суд обирає голову та заступника голови строком на три роки, за умови, що цей строк не перевищуватиме строку їхніх повноважень. Вони можуть бути переобрані.

2. Голова та заступник голови продовжують виконувати свої функції до обрання своїх наступників.

3. Якщо голова або заступник голови перестає бути членом Суду або подає у відставку до спливу строку своїх повноважень, Пленум Суду обирає наступника на решту строку повноважень.

4. Вибори, про які йдеться в цьому правилі, проводяться шляхом таємного голосування, у них мають право брати участь лише присутні обрані судді. Якщо жоден суддя не набере абсолютної більшості голосів присутніх обраних суддів, голосування проводиться щодо двох суддів, які набрали найбільшу кількість голосів. За рівної кількості голосів перевага надається судді, який має старшинство згідно з правилом 5.

Правило 8
(Функції голови)

Голова спрямовує діяльність Суду, здійснює адміністративні функції та головує на засіданнях Суду. Він представляє Суд, і на нього, зокрема, покладається відповідальність за зв'язки з керівними органами Ради Європи.

Правило 9
(Функції заступника голови)

Заступник голови заміщає голову у випадках, коли останній не може виконувати своїх обов'язків або коли посада голови є вакантною.

Правило 10
(Заміщення голови та заступника голови)

Якщо голова і заступник голови одночасно не можуть виконувати своїх обов'язків або ж їхні посади є одночасно вакантними, посаду голови має обійняти один з обраних суддів у порядку старшинства, передбаченому в правилі 5.

Глава ІІІ
Канцелярія Суду

Правило 11
(Вибори секретаря)

1. На пленарному засіданні Суду обирається його секретар після консультацій з цього приводу голови з Генеральним секретарем Ради Європи. Кандидати повинні володіти знаннями в галузі права, мати досвід, необхідний для виконання посадових обов'язків, а також достатньою мірою володіти обома офіційними мовами Суду.

2. Секретар обирається строком на сім років. Він може бути переобраний.

3. Вибори, про які йдеться у цьому правилі, проводяться шляхом таємного голосування, у них мають право брати участь лише присутні обрані судді. Якщо жоден кандидат не набере абсолютної більшості голосів присутніх обраних суддів, голосування проводиться щодо двох кандидатів, які набрали найбільшу кількість голосів. За рівної кількості голосів перевага надається старшому за віком кандидатові.

4. Перед тим як заступити на посаду, секретар складає таку присягу чи робить таку урочисту заяву перед Пленумом Суду або, якщо він не засідає, перед головою:

«Присягаю,» — або «Урочисто заявляю,» — «що буду віддано, розсудливо і сумлінно виконувати покладені на мене обов'язки секретаря Європейського суду з прав людини».

Ця дія має бути зафіксована в протоколі.

Правило 12
(Вибори заступника секретаря)

1. На пленарному засіданні Суду також обирається заступник секретаря згідно з умовами, у такий спосіб та на такий строк, як це передбачено правилом 11. Спершу Суд має проконсультуватися із секретарем.

2. Перед тим як заступити на посаду, заступник секретаря складає присягу чи робить урочисту заяву перед Пленумом Суду або, якщо він не засідає, перед головою, — за процедурою, передбаченою щодо секретаря.

Ця дія має бути зафіксована в протоколі.

Правило 13
(Інші штатні працівники, обладнання та устаткування)

Голова або секретар від його імені звертається до Генерального секретаря Ради Європи з проханням забезпечити секретаря штатом, постійним чи тимчасовим, а також обладнанням та устаткуванням, що є необхідними для роботи Суду.

Працівників канцелярії Суду, крім секретаря та його заступника, призначає Генеральний секретар за погодженням із головою або із секретарем, який діє за вказівками голови.

Правило 14
(Функції секретаря)

1. Секретар допомагає Суду у здійсненні ним своїх функцій. На секретаря покладається відповідальність за організацію та роботу канцелярії Суду під керівництвом голови.

2. У віданні секретаря перебувають усі архіви Суду, через нього проходять усі повідомлення та сповіщення, що відправляються Судом або надходять на адресу Суду у зв'язку зі справами, що їх розглядає чи має розглядати Суд.

3. Повідомлення чи сповіщення, що надсилаються довіреним особам або адвокатам сторін та представникам Комісії, вважаються такими, що надіслані сторонам або Комісії, залежно від справи.

4. Згідно з обов'язком діяти на власний розсуд, що випливає з його повноважень, секретар відповідає на запити про надання інформації щодо діяльності Суду, зокрема на запитання преси. Він оголошує дату і час призначеного слухання у відкритому судовому засіданні, на нього покладається відповідальність за негайне доведення до відома громадськості всіх рішень, постановлених Судом.

5. Робота канцелярії Суду регулюється загальними правилами, розробленими секретарем та затвердженими головою.

Глава ІV
Робота Суду

Правило 15
(Місцезнаходження Суду)

Місцезнаходженням Суду є місцезнаходження Ради Європи у Страсбурзі. Проте, якщо Суд вважатиме за доцільне, він може здійснювати свої функції будь-де на території держав — членів Ради Європи.

Правило 16
(Пленарні засідання Суду)

Пленарні засідання Суду скликаються головою, коли цього вимагає виконання функцій Суду згідно з Конвенцією та цим Регламентом. Голова скликає пленарне засідання, якщо принаймні третина членів Суду вимагає цього та в будь-який час один раз на рік для розгляду адміністративних питань.

Правило 17
(Кворум)

1³⁰. Кворум Пленуму Суду складається із двох третин суддів.

2. За відсутності кворуму голова переносить засідання.

Правило 18
(Відкритий характер судочинства)

Слухання мають бути відкритими, якщо за наявності виняткових обставин Суд не вирішить інакше.

Правило 19
(Наради суддів)

1. Суд та відбіркові комісії проводять свої наради за закритими дверима. Наради Суду мають бути таємними.

2. У нарадах беруть участь лише судді. Можуть бути присутні секретар або його заступник, а також інші працівники канцелярії та перекладачі, допомога яких вважається необхідною. Присутність жодної іншої особи не допускається без спеціальної ухвали Суду.

3. Кожний суддя, присутній на нараді, має викласти свою вмотивовану думку.

4. Будь-яке питання, що виноситься на голосування, має бути чітко сформульоване обома офіційними мовами, і, якщо цього побажає суддя, текст має бути розданий присутнім до проведення голосування.

5. Протоколи закритих засідань Суду під час нарад мають залишатися в таємниці; вони обмежуються записом теми обговорення, результатами голосування, переліком імен тих, хто голосував «за» і «проти», та фіксацією заяв, зроблених спеціально для протоколу.

Правило 20
(Голосування)

1. Судові рішення приймаються більшістю голосів присутніх суддів.

2. Голосування відбувається в порядку, зворотному до порядку старшинства, передбаченому правилом 5.

3. Якщо голоси поділилися порівну, вирішальним є голос голови.

Глава V
Палати

Правило 21
(Склад Суду при створенні палати)

1. Для розгляду будь-якої справи, переданої до Суду на підставі одного чи більше підпунктів пункту 2 статті 48 Конвенції, Суд створює палату в складі дев'яти суддів.

2. Після передання справи до Суду секретар повідомляє всіх суддів, у тому числі новообраних, про створення такої палати. Якщо будь-який суддя, отримавши повідомлення, вважає, що через одну з причин, викладених у правилі 24, не зможе засідати, він має поінформувати про це секретаря. Тоді голова складає список суддів, кандидатури яких є прийнятними для формування складу палати.

3. Членами палати за посадою є:

а) кожний суддя, обраний від Договірної Сторони-заявника чи Договірної Сторони-відповідача, а якщо його немає, — особа, призначена згідно з пунктом 1 правила 23;

b) голова Суду або, за його відсутності, заступник голови, за умови, що вони не є членами палати з огляду на попередній підпункт.

4. Інших суддів, що входять до списку, передбаченого в пункті 2, для завершення формування палати запрошують як членів палати або як підмінних суддів — у порядку, визначеному шляхом жеребкування, що здійснюється головою Суду в присутності секретаря.

5. Головою палати має бути суддя, що входить до її складу згідно з пунктом 3b, або, за його відсутності, суддя, призначений членом палати згідно з пунктом 4, у порядку старшинства, передбаченому правилом 5.

Якщо голова палати не може засідати або його відведено, його заміщає заступник голови, а якщо це стосується й останнього, — суддя, призначений членом палати згідно з пунктом 4, у порядку старшинства. Проте, якщо виявиться, що й суддя не може засідати або його відведено менш ніж за 24 години до початку, під час чи після слухання, його заміщає в зазначеному вище порядку старшинства один із суддів, запрошених для участі, або один із суддів, присутніх на слуханні.

6. Якщо голова Суду виявить, що дві справи стосуються тієї самої сторони і порушують аналогічні питання, він може передати другу справу палаті, що вже створена чи перебуває в процесі формування для розгляду першої справи, або, якщо таку палату ще не створено, розпочати формування єдиної палати для розгляду обох справ.

Правило 22
(Підмінні судді)

1. Підмінних суддів запрошують замість суддів, призначених членами палати на підставі пункту 4 правила 21, у визначеному шляхом жеребкування порядку.

2. Судді, яких було таким чином замінено, перестають бути членами палати.

3. Підмінним суддям мають бути надані документи щодо провадження у справі. Голова може запросити одного чи кількох із них у порядку старшинства для участі в слуханнях та в нарадах суддів.

Правило 23
(Судді ad hoc)

1. Якщо до складу Суду не входить суддя, обраний від сторони, або якщо суддя, запрошений у такій якості для розгляду справи, не може цього зробити чи його відведено, голова Суду пропонує цій стороні повідомити його протягом 30 днів, чи бажає вона призначити суддею для розгляду справи іншого обраного суддю або як суддю ad hoс будь-яку іншу особу, яка має належну кваліфікацію, згідно з пунктом 3 статті 39 Конвенції, і якщо так, то одночасно повідомити ім'я призначеної особи. Це саме правило застосовується, коли виявиться, що особа, призначена таким чином, не може брати участі в розгляді або її відведено.

2. Вважається, що Договірна Сторона відмовилася від такого права призначення, якщо вона не надішле відповіді впродовж тридцяти днів.

3. На початку першого засідання, що збирається з метою слухання справи, для розгляду якої було призначено суддю аd hoc, він складає присягу або робить урочисту заяву, передбачену правилом 3.

Ця дія має бути зафіксована в протоколі.

Правило 24
(Перешкоди щодо участі в розгляді
справи, відведення або звільнення)

1. Суддя, який не може брати участі в засіданнях, на які його було запрошено, повинен якнайшвидше повідомити про це голову палати або секретаря.

2. Суддя не може брати участі в розгляді справи, у якій він особисто заінтересований, або якщо він раніше діяв як довірена особа, адвокат чи радник сторони чи особи, заінтересованої у цій справі, або як член трибуналу чи слідчої групи, або в будь-якій іншій якості.

3. Якщо суддю відведено на підставі однієї зі згаданих причин або з якоїсь особливої причини, він повідомляє про це голову, який має звільнити його від розгляду цієї справи.

4. Якщо голова вважає, що існує підстава для відведення судді, він має проконсультуватися із цим суддею, а в разі незгоди це питання вирішується Судом.

5. Будь-який суддя, якого нещодавно було запрошено для розгляду однієї чи більше справ, може, на його прохання, бути звільнений головою від розгляду нової справи.

Правило 25
(Спільний інтерес)

1. Якщо декілька Договірних Сторін-заявників або Договірних Сторін-відповідачів мають спільний інтерес, голова Суду може запросити їх для погодження кандидатури одного обраного судді або судді ad hoc, відповідно до статті 43 Конвенції. Якщо сторони не можуть дійти згоди, голова шляхом жеребкування обирає з-поміж осіб, запропонованих сторонами, суддю, який має розглядати справу за посадою. Інших та підмінних суддів голова обирає шляхом жеребкування з-поміж тих суддів, яких не було обрано від Договірної Сторони-заявника чи Договірної Сторони-відповідача.

2. У разі виникнення незгоди щодо наявності спільного інтересу рішення приймається Пленумом Суду.

Глава VІ
Відбіркові комісії

Правило 26
(Склад відбіркових комісій)

1. Будь-яку справу, передану до Суду виключно на підставі пункту 1е статті 48 Конвенції, насамперед має бути подано до відбіркової комісії.

2. До складу комісії входить за посадою:

а) будь-який суддя, обраний від Договірної Сторони-відповідача;

b) якщо це неможливо, тобто в одному з випадків, зазначених у пункті 1 правила 23, — особа, призначена на підставі того самого положення.

3. Іншими двома членами мають бути перші двоє суддів, призначені шляхом жеребкування, як передбачено в пункті 4 правила 21. Якщо виявиться, що один із цих суддів не може розглядати справу або його відведено, він має бути замінений одним із тих членів палати, що залишаються, у зазначеному вище порядку шляхом жеребкування.

4. Головою відбіркової комісії має бути один із суддів, призначених на підставі пункту 3, у порядку старшинства, передбаченому правилом 5.

5. У разі застосування пункту 6 правила 21 відбіркова комісія, яку вже створено чи яка перебуває в процесі формування для розгляду першої справи, має розглядати також і другу справу.

Розділ ІІ
ПРОЦЕС

Глава І
Загальні правила

Правило 27
(Можливість відступів при розгляді конкретної справи)

Положення цього розділу не перешкоджають Суду після консультацій зі стороною або сторонами, представниками Комісії та заявником відступити від цих положень при розгляді конкретної справи.

Правило 28
(Офіційні мови)

1. Офіційними мовами в Суді є англійська та французька мови.

2. Не пізніше ніж під час консультації, передбаченої правилом 40, Договірна Сторона-заявник або Договірна Сторона-відповідач може звернутися до голови палати з проханням дозволити використовувати іншу мову під час усного розгляду. Якщо такий дозвіл від голови отримано, на заінтересовану сторону покладається відповідальність за переклад англійською або французькою мовою усних аргументів чи заяв її довіреної особи, адвокатів чи радників, а також — тією мірою, як це визначає голова стосовно кожної справи, — на цю сторону покладаються додаткові витрати, пов'язані з використанням неофіційної мови.

3. Голова може надати приватній стороні, а також будь-якій іншій особі, що допомагає представникам, згідно з пунктом 1 правила 29, дозвіл на використання неофіційної мови. У такому разі секретар має досягти необхідної домовленості щодо письмового або усного перекладу їхніх зауважень та тверджень англійською або французькою мовою.

4. Будь-який свідок, експерт або інша особа, що постає перед Судом, може користуватися своєю рідною мовою, якщо достатньою мірою не знає однієї з двох офіційних мов. У такому разі секретар має досягти необхідної домовленості щодо перекладу англійською та французькою мовами тверджень свідка, експерта чи іншої заінтересованої особи.

5. Усі судові рішення постановляються англійською та французькою мовами; якщо Суд не вирішить інакше, обидва тексти є автентичними.

Правило 29
(Представництво Договірної Сторони-заявника або Договірної Сторони-відповідача)

Договірна Сторона-заявник або Договірна Сторона-відповідач мають бути представлені довіреними особами, яким можуть допомагати адвокати чи радники.

Правило 30
(Взаємозв'язок між Судом і Комісією
та розповсюдження доповіді Комісії)

1. Комісія делегує одного чи більше зі своїх членів для участі в розгляді справи перед Судом. Представникам Комісії можуть допомагати інші особи.

2. У кожній справі, яку йому передано, Суд бере до уваги доповідь Комісії.

3. Якщо голова не вирішить інакше, зазначена доповідь має бути розповсюджена секретарем:

а) у справах, переданих до Суду виключно згідно з пунктом 1е статті 48 Конвенції, — якнайшвидше після того, як відбіркова комісія вирішила не відхиляти розгляду справи згідно з пунктом 2 тієї самої статті;

b) в інших випадках — якнайшвидше після передання справи до Суду.

Правило 31
(Представництво приватних сторін)

1. Будь-яку приватну сторону представляє адвокат, який має дозвіл на адвокатську практику в будь-якій із Договірних держав та проживає на території однієї з них, чи будь-яка інша особа — за погодженням з головою. Проте приватна особа може особисто представляти свою власну справу перед відбірковою комісією, а в дальшому провадженні, з дозволу голови і в разі необхідності, — за допомогою адвоката чи іншої особи, як зазначено вище.

2. Якщо голова не вирішить інакше, адвокат чи інша особа, що представляє приватну сторону чи допомагає їй, або сама приватна сторона, якщо вона представляє свою справу особисто чи просить дозволу на це, повинні достатньою мірою знати одну з офіційних мов Суду.

Правило 32
(Повідомлення, сповіщення та виклики,
що надсилаються іншим особам — крім довірених осіб або адвокатів
сторін чи представників Комісії)

1. Якщо для повідомлення, сповіщення чи викликів, що надсилаються іншим особам — крім довірених осіб або адвокатів сторін чи представників Комісії, Суд вважає за необхідне отримати допомогу уряду держави, на території якої повідомлення, сповіщення чи виклики мають діяти, голова звертається безпосередньо до цього уряду з проханням створити необхідні для цього умови.

2. Це саме правило застосовується, якщо Суд звернеться з проханням провести слідчі дії чи організувати їх проведення на місці для встановлення фактів або для отримання доказів, чи коли він вимагає з'явлення особи, що проживає на території цієї держави або має перетинати її.

Глава ІІ
Початок провадження у справі

Правило 33
(Справи, що передаються до Суду
Договірною Стороною або Комісією)

1. Будь-яка Договірна Сторона, що має намір передати справу до Суду згідно з пунктом 1 (b), (c) або (d) статті 48 Конвенції, подає до канцелярії Суду заяву в сорока примірниках із зазначенням:

а) сторін у провадженні перед Комісією;

b) дати, коли Комісія затвердила свою доповідь;

c) дати, коли доповідь було передано до Комітету міністрів;

d) предмета заяви;

e) імені та адреси призначеної довіреної особи.

2. Якщо Комісія має намір передати справу до Суду за пунктом 1а статті 48 Конвенції, вона подає до канцелярії клопотання в сорока примірниках, підписане головою, яке має містити дані, зазначені в підпунктах (а), (b), (c) і (d) пункту 1 цього правила, разом з іменами та адресами представників Комісії.

Правило 34
(Справи, що передаються до Суду приватною стороною)

1. Якщо приватна сторона має намір передати справу до Суду за пунктом 1е статті 48 Конвенції, вона подає до канцелярії заяву, що містить дані, вказані в підпунктах (а), (b), (c) і (d) пункту 1 правила 33, із зазначенням:

а) предмета заяви і, зокрема, того важливого питання, що стосується тлумачення або застосування Конвенції, яке, на його думку, ця справа порушує, або інші причини, які, на його думку, доводять необхідність розгляду цієї справи Судом;

b) ім'я та адреси будь-якої особи, що призначена ним на підставі правила 31.

2. Отримавши таку заяву, секретар повідомляє відповідно:

а) всіх членів Суду;

b) Договірну Сторону, зазначену в статті 48 Конвенції;

c) Комісію;

d) Комітет міністрів.

3. Одразу після того, як буде встановлено, що справу передано до Суду виключно на підставі пункту 1е статті 48 Конвенції, відбіркова комісія приступає до розгляду заяви; вона має зробити це виключно на підставі наявних матеріалів у справі.

4. Якщо справа не порушує важливого питання щодо тлумачення чи застосування Конвенції і з будь-якої іншої причини розгляд її Судом не є виправданим, відбіркова комісія може одноголосно вирішити відмовити у розгляді справи.

У такому разі відбіркова комісія приймає коротке умотивоване рішення, яке підписують голова і секретар. Перший примірник рішення здається на зберігання до архіву Суду. Секретар надсилає засвідчені копії приватній стороні, Договірній Стороні-відповідачеві, Комісії та Комітетові міністрів. Таке повідомлення вважається проголошенням рішення.

Правило 35
(Повідомлення про заяву чи клопотання)

1. Якщо справу передано до Суду Договірною Стороною або Комісією, секретар надсилає копію заяви чи клопотання:

а) усім членам Суду, а також, залежно від обставин,

b) будь-якій Договірній Стороні, зазначеній у статті 48 Конвенції;

c) Комісії;

d) приватній стороні.

До повідомлень, передбачених підпунктами (а), (b) і (d) зазначеного вище пункту, додається копія доповіді Комісії. Секретар також інформує Комітет міністрів про подану заяву чи клопотання.

2. Якщо справу було передано до Суду виключно на підставі пункту 1е статті 48 Конвенції і після того відбіркова комісія вирішила не відмовляти в розгляді справи, секретар негайно передає копію заяви:

а) Договірній Стороні-відповідачеві, разом із копією доповіді Комісії;

b) Комісії.

Крім того, секретар має поінформувати сторони, Комісію та Комітет міністрів про рішення відбіркової комісії.

3. Надсилаючи повідомлення, передбачені підпунктами (b) — (d) пункту 1 та пунктом 2, секретар має попросити, залежно від обставин:

а) Договірну Сторону-відповідача в провадженні перед Комісією повідомити йому впродовж двох тижнів ім'я та адресу її довіреної особи;

b) будь-яку іншу Договірну Сторону, яка, як з'ясувалося, має право за статтею 48 Конвенції порушити справу перед Судом і яка не скористалася цим правом, — поінформувати його впродовж чотирьох тижнів, чи бажає вона взяти участь у провадженні, і якщо бажає, то одночасно сповістити ім'я та адресу її довіреної особи;

c) Комісію — повідомити йому якнайшвидше імена та адреси її представників;

d) приватну сторону — повідомити йому впродовж двох тижнів ім'я та адресу будь-якої особи, яку він, можливо, виявить бажання призначити згідно з правилом 31.

Правило 36³¹
(Питання, чи має Договірна Сторона право
порушувати справу перед Судом)

У разі виникнення спору з приводу того, чи має право Договірна Сторона порушувати справу перед Судом за статтею 48, голова передає це питання для вирішення до Великої палати, як передбачено в пункті 2 правила 53 цього Регламенту, що не впливає на можливе застосування пункту 5 правила 53.

Правило 37
(Повідомлення про склад палати)

Одразу після створення палати для розгляду справи секретар має повідомити суддів, довірених осіб та адвокатів сторін і Комісію.

Правило 38
(Тимчасові заходи)

1. Перед створенням палати голова Суду може — на прохання сторони, Комісіїчи будь-якої іншої заінтересованої особи або з власної ініціативи — вказати будь-якій Договірній Стороні та, коли це доцільно, приватній стороні, який тимчасовий захід слід вжити. У той час, коли палата ще формується або коли вона не засідає, її голова наділений тими самими повноваженнями.

Повідомлення про ці заходи негайно надсилається Комітетові міністрів.

2. У випадках, коли Комісія, згідно з правилом 36 своїх Правил процедури, вказала на бажаність певного тимчасового заходу, Договірним Сторонам та, коли це доцільно, приватній стороні рекомендується і далі вживати й підтримувати цей захід після того, як справа постала перед Судом, якщо і доки голова палати чи палата не вирішить інакше або доки застосовується пункт 1 цього правила.

Глава ІІІ
Розгляд справ

Правило 39
(Письмова процедура)

1. Як правило, першим етапом провадження перед Судом є письмова процедура, згідно з якою сторони та, за бажанням, Комісія подають записки з детально викладеними фактами у справі.

По можливості якнайшвидше після передання справи до Суду голова проводить консультації з довіреними особами та адвокатами сторін і представниками Комісії або, якщо останніх ще не призначено, з головою Комісії з питань організації провадження у справі; якщо голова, з їхньої згоди, не вирішує, що без письмової процедури можна обійтися, він має визначити строк подання записок з викладом фактів у справі.

Будь-яка записка чи інший документ подається виключно в межах такого строку (якщо його встановлено) з дозволу чи на прохання голови або на прохання палати.

2. В інтересах належного здійснення правосуддя голова може запропонувати або надати дозвіл будь-якій Договірній Стороні, яка не є стороною в процесі, подати в межах встановленого строку письмові зауваження стосовно визначених ним питань. Він може звернутися з такою пропозицією або надати такий дозвіл будь-якій іншій заінтересованій особі, крім приватної особи.

3. У випадку, якщо дві справи було передано до тієї самої палати згідно з пунктом 6 правила 21, голова палати, в інтересах належного здійснення правосуддя і після консультацій із довіреними особами та адвокатами сторін і представниками Комісії, може розпорядитися, щоб судовий розгляд обох справ проводився одночасно, незалежно від винесення палатою ухвали про об'єднання справ.

4. Записки з викладом обставин справ, зауваження та додаткові документи подаються до канцелярії; вони мають бути в сорока примірниках, якщо їх подає заявник або Договірна Сторона-відповідач, інша держава або Комісія. Секретар передає ці копії суддям, довіреним особам та адвокатам сторін і представникам Комісії, залежно від обставин.

Правило 40
(Призначення дати слухання)

Після проведення консультацій з довіреними особами та адвокатами сторін, представниками Комісії голова палати призначає дату слухання. Секретар сповіщає їх про прийняте з цього приводу рішення.

Правило 41
(Проведення слухань)

Голова палати спрямовує слухання. Він визначає порядок, у якому викликаються для виступів довірені особи, адвокати чи радники сторін, представники Комісії, будь-яка особа, що допомагає представникам Комісії відповідно до пункту 1 правила 30.

Правило 42
(Нез'явлення на слухання)

У випадку, коли без достатніх підстав сторона або заявник не з'явиться на слухання, палата може продовжувати слухання, якщо переконається, що таке слухання відповідатиме вимогам належного здійснення правосуддя.

Правило 43
(Заходи для отримання доказів)

1. На прохання сторони, представників Комісії чи третьої сторони, яким запропоновано або дозволено подавати письмові зауваження згідно з пунктом 2 правила 39, чи з власної ініціативи палата може діставати докази, які, на її думку, можуть сприяти з'ясуванню фактів у справі. Крім того, палата може прийняти рішення заслухати як свідка або експерта чи в будь-якій іншій якості особу, докази або твердження якої здаються вірогідними, щоб допомогти у виконанні цього завдання.

Коли палата не засідає, її голова може, вживши підготовчі дії, здійснювати повноваження, викладені в попередньому підпункті, незалежно від рішення палати щодо відповідності доказів, отриманих у такий спосіб.

2. Палата може звернутися до будь-якої особи чи інституції, на власний вибір, з проханням надати інформацію, висловити думку або підготувати доповідь з приводу конкретного моменту.

3. У разі якщо доповідь підготовлена згідно з попередніми пунктами на прохання Договірної Сторони-заявника або Договірної Сторони-відповідача, витрати, пов'язані з її підготовкою, покладаються на цю сторону, якщо палата не вирішить інакше. В інших випадках палата вирішує питання про те, хто має взяти на себе витрати: Рада Європи, приватна сторона чи третя сторона, на прохання якої доповідь було підготовлено. У кожному випадку розмір судових витрат визначає голова.

4. Будь-коли під час провадження у справі палата може доручити одному або кільком своїм членам провести дізнання, здійснити слідчі дії на місці події або в якийсь інший спосіб дістати докази.

Правило 44
(Виклик свідків, експертів та інших осіб;
відшкодування пов'язаних із цим витрат)

1. Свідків, експертів чи інших осіб, яких палата або її голова вирішить заслухати, має викликати секретар. Якщо їх було викликано на прохання Договірної Сторони-заявника чи Договірної Сторони-відповідача, відшкодування пов'язаних із їхнім з'явленням витрат покладається на цю сторону, якщо палата не вирішить інакше. В інших випадках палата вирішує, чи повинна взяти на себе ці витрати Рада Європи, чи їх слід покласти на приватну сторону або на третю сторону в розумінні пункту 1 правила 43, на прохання якої цю особу було викликано. У кожному випадку розмір судових витрат у разі потреби визначає голова.

2. У виклику має бути зазначено:

— у зв'язку з якою справою його надіслано;

— предмет дізнання, висновок експерта або будь-який захід, що його наказує вжити палата чи її голова;

— умови щодо відшкодування коштів, пов'язаних із викликом особи.

Правило 45
(Присяга або урочиста заява свідків та експертів)

1. Після встановлення особи кожний свідок, перш ніж давати свідчення, повинен скласти таку присягу або зробити таку урочисту заяву:

«Присягаю,» — або «Урочисто заявляю, згідно з моїми честю та совістю,» — «що говоритиму правду, всю правду і нічого, крім правди».

Ця дія має бути зафіксована в протоколі.

2. Після встановлення особи кожний експерт перед виконанням свого завдання повинен скласти таку присягу або зробити таку урочисту заяву:

«Присягаю,» — або «Урочисто заявляю,» — «що виконуватиму свій обов'язок експерта чесно і сумлінно».

Ця дія має бути зафіксована в протоколі.

Присяга може бути складена або заява зроблена перед головою палати, чи перед суддею, чи перед будь-яким органом державної влади, який визначає голова.

Правило 46
(Заперечення проти свідка або експерта;
заслухання особи з метою отримати інформацію)

У разі виникнення спору з приводу заперечення проти свідка або експерта має вирішити палата. З метою отримання інформації палата може заслухати особу, яка не може бути заслухана як свідок.

Правило 47
(Запитання, що ставляться під час слухань)

1. Голова чи будь-який суддя може ставити запитання довіреним особам, адвокатам або радникам сторін, свідкам та експертам, представникам Комісії, заявникові та будь-яким іншим особам, що постають перед палатою.

2. Свідки, експерти та інші особи, про яких ідеться в пункті 1 правила 43, можуть, під контролем голови, бути опитані довіреними особами, адвокатами чи радниками сторін, представниками Комісії, будь-якою особою, що допомагає представникам згідно з пунктом 1 правила 30, та заявником. У разі виникнення заперечення щодо доцільності поставленого запитання рішення приймається палатою.

Правило 48
(Нез'явлення або неправдиве свідчення)

Якщо свідок чи будь-яка інша особа, яку було належним чином викликано, без поважних причин не з'явиться до Суду або відмовиться давати свідчення, секретар, на вимогу голови, має поінформувати ту Договірну Сторону, під юрисдикцією якої перебуває такий свідок чи інша особа. Ці самі положення застосовуються, якщо свідок чи експерт, на думку палати, порушив присягу або урочисту заяву, передбачену правилом 45.

Правило 49
(Стенографічний запис слухань)

1. На секретаря покладається відповідальність за ведення стенографічного запису кожного слухання. Стенографічний запис містить:

а) склад палати під час слухання;

b) список осіб, що постають перед Судом, тобто довірених осіб, адвокатів та радників сторін, представників Комісії та осіб, що допомагають їм, заявників, Договірних Сторін та інших осіб, про яких ідеться у пункті 2 правила 39;

c) прізвища, імена, рід занять та адреси свідків, експертів чи інших осіб, що виступають перед Судом;

d) тексти тверджень, поставлені запитання та відповіді на них;

e) текст будь-якого рішення, винесеного палатою під час слухання.

2. Довірені особи, адвокати та радники сторін, представники Комісії, заявник та свідки, експерти та інші особи, зазначені в пункті 1 правила 30 та пункті 1 правила 43, мають отримати стенографічний запис своїх аргументів, тверджень чи доказів для того, щоб вони могли під контролем секретаря або голови палати внести виправлення, але ці виправлення ні в якому разі не повинні вплинути на зміст та суть сказаного. Секретар, відповідно до вказівок голови, має визначити час, що відводиться з цією метою.

3. Стенографічний запис після внесення виправлень має бути підписаний головою та секретарем і після цього стає складовою частиною засвідчених матеріалів протоколу.

Правило 50
(Попередні заперечення)

1. Сторона, яка бажає виступити з попереднім запереченням, повинна подати заяву, виклавши в ній суть заперечення і підстави для нього, не пізніше того строку, коли ця сторона інформує голову про свій намір не подавати записку або, в іншому разі, не пізніше спливу строку, визначеного, згідно з пунктом 1 правила 39, для подання своєї першої записки.

2. Якщо палата не вирішить інакше, подання попереднього заперечення не може призупинити розгляду справи по суті. У всіх випадках палата, дотримуючись процедури, передбаченої в главі ІІІ, виносить ухвалу щодо заперечення або про приєднання цього заперечення до суті справи.

Правило 51
(Вилучення з реєстру)

1. Якщо сторона, що порушила справу перед Судом, повідомляє секретаря про свій намір не наполягати на дальшому розгляді справи і якщо інша сторона або сторони погодяться з тим, щоб припинити розгляд, палата після консультацій із Комісією виносить ухвалу щодо доцільності припинення розгляду і, відповідно, вилучає справу з реєстру.

2. Якщо палату буде поінформовано про дружнє врегулювання, домовленість або інший захід, що забезпечує вирішення проблеми, палата може після консультацій (якщо в цьому виникне необхідність) зі сторонами та представниками Комісії вилучити справу з реєстру.

Це саме застосовується у випадках, коли обставини дають підставу дійти висновку, що сторона не має наміру продовжувати оскарження, або коли з іншої причини виявиться, що дальший розгляд справи не є виправданим.

3. Вилучення справи з реєстру здійснюється шляхом постановлення судового рішення, яке голова передає до Комітету міністрів для того, щоб надати йому можливість, відповідно до статті 54 Конвенції, здійснити нагляд за виконанням заходів, що можуть бути пов'язані з припиненням або вирішенням справи.

4. Палата, поважаючи зобов'язання Суду згідно зі статтею 19 Конвенції, може вирішити, що, незважаючи на повідомлення про припинення розгляду, дружнє врегулювання, домовленість чи про будь-який інший захід, про який ідеться в пунктах 1 і 2 цього правила, їй слід продовжувати розгляд справи.

Правило 52
(Питання застосування статті 50 Конвенції)

1. Будь-які претензії, які приватна сторона бажає висловити згідно зі статтею 50 Конвенції, мають бути (якщо голова не визначить інакше) викладені в його записці або, якщо він не подає записку, в спеціальному документі, що подається принаймні за один місяць до дати слухання, призначеної на підставі правила 38.

2. Палата може на будь-якому етапі провадження запропонувати будь-якій стороні та Комісії подати свої коментарі з приводу цього питання.

Правило 53³²
(Відмова палати від юрисдикції
на користь Великої палати, а Великої палати —
на користь Пленуму Суду)

1. Якщо справа, яка перебуває на розгляді в палаті, порушує одне чи більше серйозних питань, що стосуються тлумачення Конвенції, палата може в будь-який момент судового розгляду відмовитися від юрисдикції на користь Великої палати. Відмова від юрисдикції є обов'язковою у випадках, коли вирішення такого питання або питань може призвести до результату, несумісного із рішенням, постановленим Судом раніше. Умотивовувати ухвалу щодо відмови від юрисдикції немає потреби.

2. Велика палата складається з дев'ятнадцяти суддів, і до її складу входять:

а) голова та заступник (заступники) голови Суду;

b) інші члени палати, яка відмовилася від юрисдикції;

c) додаткові судді, призначені головою Суду шляхом окремого жеребкування в присутності секретаря одразу після того, як палата відмовилася від своєї юрисдикції.

3. Кворум Великої палати складається із сімнадцяти суддів.

4. Велика палата, коли справу передано їй на розгляд, може залишити її повністю або, вирішивши зазначене чи зазначені питання, знову повернути справу для вирішення в ту саму палату, яка стосовно тієї частини справи, що залишилася, має поновити свою первісну юрисдикцію.

5. У виняткових випадках, коли порушене питання є особливо важливим або пов'язане зі значними змінами існуючого прецедентного права, Велика палата може відмовитися від юрисдикції на користь Пленуму Суду, який з цією метою має залучити всіх суддів.

Коли справу передано на розгляд Пленуму Суду, будь-який суддя ad hoc, що є членом Великої палати, бере участь у пленарному засіданні Суду як суддя.

Пленум Суду, коли справу передано йому на розгляд, може залишити її повністю або, вирішивши зазначене чи зазначені питання, знову повернути справу для вирішення до Великої палати, яка стосовно тієї частини справи, що залишилася, має поновити свою юрисдикцію.

6. Будь-які положення, якими керуються палати, застосовуються до судового розгляду справ у Великій палаті та Пленумом Суду із застереженнями.

Глава ІV
Судові рішення

Правило 54
(Заочне провадження)

Якщо сторона не з'являється на судовий розгляд або не представляє свою справу, палата на підставі положень правила 51 виносить ухвалу щодо справи.

Правило 55
(Зміст судового рішення)

1. Судове рішення має містити:

а) імена голови та суддів, що входять до складу палати, а також імена секретаря і, коли це доцільно, заступника секретаря;

b) дати винесення рішення та його проголошення;

c) найменування сторони чи сторін;

d) імена довірених осіб, адвокатів, радників сторони чи сторін;

e) імена представників Комісії та осіб, що допомагають їм;

f) виклад перебігу процесу;

g) остаточні подання сторони чи сторін та, якщо вони є, подання представників Комісії;

h) факти у справі;

i) умотивування з погляду права;

j) резолютивні положення рішення;

k) ухвалу щодо відшкодування витрат, якщо така є;

l) зазначення кількості суддів, що складають більшість;

m) коли це доцільно, зазначення того, який із двох текстів — англійською чи французькою мовою — є автентичним.

2. Будь-який суддя, що брав участь у розгляді справи, має право додати до рішення свою окрему думку, яка збігається або розходиться з рішенням, чи просто констатацію своєї незгоди.

Правило 56
(Рішення щодо застосування статті 50 Конвенції)

1. У разі коли палата виявить порушення Конвенції, в тому самому рішенні вона виносить ухвалу щодо застосування статті 50 Конвенції, якщо це питання, порушене відповідно до правила 52, готове для вирішення. Якщо питання не готове для вирішення, палата має відкласти його повністю або частково та визначити подальшу процедуру. З іншого боку, якщо це питання не було порушене відповідно до правила 52, палата може встановити для заявника строк подання претензій, які можуть виникнути у нього, для їх справедливої сатисфакції.

2. З метою винесення ухвали щодо застосування статті 50 Конвенції палата має, наскільки це можливо, складатися із тих суддів, які розглядали справу по суті. Ті судді, що перестали бути членами Суду, запрошуються для розгляду цього питання відповідно до пункту 6 статті 40 Конвенції, однак у разі смерті, неможливості брати участь у засіданні, самовідведення чи відведення від участі у справі цей суддя має бути замінений у такий самий спосіб, як здійснювалося його призначення до палати.

3³³. Якщо рішення щодо порушення Конвенції було постановлене згідно з правилом 53 і воно не містить ухвали щодо застосування статті 50 Конвенції, Пленум Суду або Велика палата може вирішити, незалежно від положень викладеного вище пункту 1, повернути це питання до палати.

4. Якщо Суд буде поінформовано про досягнення угоди між потерпілою стороною та Договірною Стороною, відповідальною за порушення, він має перевірити справедливість характеру цієї угоди, і якщо виявиться, що угода є справедливою, Суд вилучає справу з реєстру, постановивши відповідне рішення. За таких обставин застосовуватиметься пункт 3 правила 51.

Правило 57
(Підписання, проголошення та повідомлення судового рішення)

1. Рішення має бути підписане головою та секретарем.

2. Рішення проголошується головою або, за його дорученням, іншим суддею у відкритому слуханні однією з двох офіційних мов. Іншим суддям бути присутніми не обов'язково. Довірені особи та адвокати сторін і представники Комісії мають бути вчасно поінформовані про дату та час проголошення рішення.

Проте з приводу рішення про вилучення справи з реєстру або щодо застосування статті 50 Конвенції голова може ухвалити, що повідомлення, передбачене пунктом 4 цього правила, вважається здійсненим.

3. Рішення передається головою до Комітету міністрів.

4. Оригінал, належним чином підписаний та скріплений печаткою, здається на зберігання до архіву Суду. Секретар розсилає засвідчені копії сторонам, Комісії, Генеральному секретареві Ради Європи, Договірним Сторонам та особам, про яких ідеться в пункті 2 правила 39, а також будь-якій іншій безпосередньо заінтересованій особі.

Правило 58
(Опублікування судових рішень та інших документів)

1. На секретаря покладається відповідальність за опублікування:

— рішень Суду;

— процесуальних документів, у тому числі доповіді Комісії, але за винятком того документа, який голова не вважає за потрібне або доцільне публікувати;

— стенографічних записів слухань;

— будь-якого документа, опублікування якого голова вважає за корисне.

Обома офіційними мовами публікуються судові рішення, заяви та клопотання, які порушують справу, і доповіді Комісії; інші документи публікуються тією офіційною мовою, якою ведеться судочинство.

2. Документи, передані на зберігання секретареві й не опубліковані, мають бути доступні для громадськості, якщо голова з власної ініціативи або на прохання сторони, Комісії чи будь-якої іншої заінтересованої особи не вирішить інакше.

Правило 59
(Клопотання про тлумачення судового рішення)

1. Будь-яка сторона або Комісія може вимагати тлумачення судового рішення впродовж наступних трьох років після проголошення цього рішення.

2. У клопотанні має бути чітко зазначено, які саме момент чи моменти у викладі рішення потребують тлумачення. Клопотання подається до канцелярії в сорока примірниках, якщо воно надходить від Договірної Сторони.

3. Якщо клопотання подане приватною стороною, відбіркова комісія може одноголосно прийняти рішення про його відхилення у зв'язку з відсутністю причини, яка виправдовувала б його розгляд Судом. Головним чином відбіркова комісія має складатися із суддів, що ухвалювали рішення, передбачене пунктом 2 правила 35; якщо в розумних межах і за конкретних обставин це неможливо, правило 26 має застосовуватися із внесенням необхідних змін.

4. Якщо клопотання надходить від Договірної Сторони або Комісії, секретар повідомляє про клопотання, відповідно, будь-яку іншу сторону та Комісію і пропонує їм подати свої письмові зауваження в межах встановленого головою палати строку. Голова палати призначає також дату судового розгляду, якщо палата вирішить його проводити.

Письмові зауваження передаються до канцелярії в сорока примірниках, якщо вони подаються стороною або Комісією.

5. Якщо відбіркова комісія не відхилить клопотання або якщо воно подається Договірною Стороною чи Комісією, його має розглядати палата, яка виносила рішення і яка, наскільки це можливо, має складатися із тих самих суддів. Ті судді, що перестали бути членами Суду, запрошуються для розгляду цього питання згідно з пунктом 6 статті 40 Конвенції, однак у разі смерті, неможливості брати участь у засіданні, самовідведення чи відведення від участі у справі цей суддя має бути замінений у такий самий спосіб, як здійснювалося його призначення до палати.

5. Палата вирішує питання шляхом постановлення судового рішення.

Правило 60
(Клопотання про перегляд судового рішення)

1. Будь-яка сторона чи Комісія в разі виявлення факту, який за своїм характером міг би мати вирішальне значення і який у той час, коли приймалося рішення, був невідомий і Суду, і цій стороні чи Комісії, може звернутися до Суду з клопотанням переглянути це рішення впродовж шестимісячного строку після того, як ця сторона чи Комісія, залежно від обставин, дізналася про такий факт.

2. У клопотанні має бути зазначено, яке саме рішення потребує перегляду, а також має міститися інформація, необхідна для підтвердження того, що умови, викладені в пункті 1, було виконано. До нього додаються оригінали або копії всіх підтверджувальних документів. Клопотання та підтверджувальні документи подаються до канцелярії в сорока примірниках, якщо вони надходять від Договірної Сторони.

3. Якщо клопотання надходить від приватної сторони, воно має розглядатися відбірковою комісією у складі, передбаченому пунктом 4 правила 59. Якщо відбіркова комісія визнає клопотання прийнятним згідно з пунктом 1 цього правила, вона має передати клопотання до тієї палати, яка виносила перше рішення або, коли це неможливо, до палати, сформованої відповідно до статті 43 Конвенції.

4. Якщо клопотання подане Договірною Стороною або Комісією, секретар повідомляє про нього, відповідно, будь-яку іншу сторону та Комісію і пропонує їм подати свої письмові зауваження в межах встановленого головою строку. Голова призначає також дату судового розгляду, якщо палата вирішить його проводити.

Письмові зауваження подаються до канцелярії; вони мають бути подані в сорока примірниках, якщо надходять від Договірної Сторони або Комісії.

5. У випадках, передбачених попереднім пунктом, клопотання має розглядатися палатою, склад якої формується відповідно до статті 43 Конвенції. Якщо клопотання визнано прийнятним згідно з пунктом 1 цього правила, палата передає клопотання до тієї палати, яка виносила перше рішення, або, при виникненні обставин, коли це неможливо, залишає клопотання і розглядає його по суті.

6. Палата вирішує питання шляхом постановлення судового рішення.

Глава V
(Консультативні висновки)

Правило 61

У провадженнях щодо надання консультативних висновків Суд, крім положень Протоколу № 2, має застосовувати й інші положення. Він також застосовує інші положення цього Регламенту такою мірою, наскільки вважає це за доцільне.

Правило 62

Клопотання про надання консультативного висновку подається до канцелярії в сорока примірниках. У клопотанні має бути повністю і точно викладене питання, з якого Суд має надати висновок, а також:

а) дата, коли Комітет міністрів ухвалив рішення, про яке йдеться в пункті 3 статті 1 Протоколу № 2;

b) імена та адреси особи чи осіб, призначених Комітетом міністрів, щоб надати Суду роз'яснення, які можуть йому знадобитися.

Разом із клопотанням подаються всі документи, що можуть прояснити це питання.

Правило 63

1. Після отримання клопотання секретар передає його копію всім членам Суду та до Комісії.

2. Секретар інформує Договірні Сторони про те, що Суд готовий отримувати їхні письмові зауваження. Голова може також вирішити, що у зв'язку з характером цього питання аналогічне запрошення має бути надіслане до Комісії.

Правило 64

1. Голова встановлює строк подання письмових зауважень чи інших документів.

2. Письмові зауваження чи інші документи подаються до канцелярії в шістдесяти примірниках. Секретар передає їхні копії всім членам Суду, Комітетові міністрів, кожній із Договірних Сторін та Комісії.

Правило 65

Після завершення письмової процедури голова вирішує, чи потрібно надати можливість Договірним Сторонам або Комісії, які подали письмові зауваження, викласти їх під час усного розгляду, призначеного з цією метою.

Правило 66

Якщо Суд вважає, що клопотання про надання консультативного висновку виходить за межі його консультативної компетенції, визначеної у статті 1 Протоколу № 2, він має засвідчити це у вмотивованій ухвалі.

Правило 67

1. Консультативні висновки затверджуються більшістю голосів Пленуму Суду. У висновках має бути зазначено кількість суддів, що складають більшість.

2. Будь-який суддя, на його бажання, може додати до висновку Суду свою окрему думку, що збігається чи розходиться з консультативним висновком, або просто констатацію своєї незгоди.

Правило 68

Консультативний висновок зачитує голова або уповноважений ним суддя у відкритому засіданні, однією з двох офіційних мов, із завчасним повідомленням про це Комітету міністрів, кожної з Договірних Сторін та Комісії.

Правило 69

Висновок, а також будь-яка ухвала, прийнята згідно з правилом 66, мають бути підписні головою та секретарем. Оригінал, належним чином підписаний і скріплений печаткою, здається на зберігання до архіву Суду. Секретар надсилає засвідчені копії Комітетові міністрів, Договірним Сторонам, Комісії та Генеральному секретареві Ради Європи.

Правило 70
(Прикінцеве положення)

Цей Регламент набирає чинності в день після набрання чинності Протоколом № 9 Конвенції. Проте він має застосовуватися лише до справ, що надійшли до Суду після цієї дати.

Первісний варіант
положень, до яких було внесено поправки
після прийняття Регламенту Суду «В»
27 травня 1993 року

Правило 1 (Визначення) — пункти (d) і (e)

а. Текст, прийнятий 27 травня 1993 року:

«d) термін «палата» означає будь-яку палату, створену згідно зі статтею 43 Конвенції;

e) термін «Суд» означає Пленум Суду або палати;»

b. Поправки, внесені 27 січня 1994 року:

— у пункті (d) після крапки з комою вставлено такий текст:

— «термін «Велика палата» означає палату, передбачену правилом 53»;

— у пункті (е) вставити кому та слова «великі палати» після «Пленуму Суду».

Правило 17 (Кворум)

а.Текст, прийнятий 27 травня 1993 року:

«1. Кворум Пленуму Суду складається з дванадцяти суддів.

2. За відсутності кворуму голова переносить засідання».

b. Поправка, внесена 27 січня 1994 року:

— замінити «дванадцять суддів» словами «дві третини суддів».

Правило 36
(Питання, чи має Договірна Сторона право порушувати справу перед Судом)

а. Текст, прийнятий 27 травня 1993 року:

«У разі виникнення сумніву чи спору з приводу того, чи має право Договірна Сторона порушувати справу перед Судом згідно зі статтею 48 Конвенції, голова передає це питання для вирішення на Пленум Суду».

b. Поправка, внесена 27 січня 1994 року:

— замінено таким текстом:

«У разі виникнення спору з приводу того, чи має право Договірна Сторона порушувати справу перед Судом за статтею 48, голова передає це питання для вирішення до Великої палати, як передбачено в пункті 2 правила 53 цього Регламенту, що не впливає на можливе застосування пункту 5 правила 53».

Правило 53 (Відмова палати від юрисдикції на користь Великої палати, а Великої палати — на користь Пленуму Суду)

а. Текст, прийнятий 27 травня 1993 року:

«(Відмова палати від юрисдикції на користь Пленуму Суду)

1. Якщо справа, яка перебуває на розгляді в палаті, порушує одне чи більше серйозних питань, що стосуються тлумачення Конвенції, палата може в будь-який момент судового розгляду відмовитися від юрисдикції на користь Пленуму Суду. Відмова від юрисдикції є обов'язковою у випадках, коли вирішення такого питання або питань може призвести до результату, несумісного із рішенням, постановленим палатою або Пленумом Суду. Умотивовувати ухвалу щодо відмови від юрисдикції немає потреби.

2. Пленум Суду, коли справу передано йому на розгляд, може залишити її повністю або, вирішивши зазначене чи зазначені питання, наказати знову повернути справу для вирішення до палати, яка стосовно тієї частини справи, що залишилася, має поновити свою первісну юрисдикцію.

3. Будь-які положення, якими керуються палати, застосовуються до судового розгляду справ Пленумом Суду із застереженнями.

4. Коли справа, яка перебуває на розгляді в палаті, виноситься на Пленум Суду згідно з наведеним вище пунктом 1, будь-який суддя ad hoc, що є членом цієї палати, бере участь у пленарному засіданні Суду як суддя».

b. Поправка, внесена 27 жовтня 1993 року:

«(Відмова палати від юрисдикції на користь Великої палати, а Великої палати — на користь Пленуму Суду)

1. Якщо справа, яка перебуває на розгляді в палаті, порушує одне чи більше серйозних питань, що стосуються тлумачення Конвенції, палата може в будь-який момент судового розгляду відмовитися від юрисдикції на користь Великої палати. Відмова від юрисдикції є обов'язковою у випадках, коли вирішення такого питання або питань може призвести до результату, несумісного із рішенням, постановленим Судом раніше. Умотивовувати ухвалу щодо відмови від юрисдикції немає потреби.

2. Велика палата складається з дев'ятнадцяти суддів, і до її складу входять:

а) голова та заступник (заступники) голови Суду;

b) інші члени палати, яка відмовилася від юрисдикції;

c) додаткові судді, призначені головою Суду шляхом окремого жеребкування в присутності секретаря одразу після того, як палата відмовилася від своєї юрисдикції.

3. Кворум Великої палати складається із сімнадцяти суддів.

4. Велика палата, коли справу передано їй на розгляд, може залишити її повністю або, вирішивши зазначене чи зазначені питання, знову повернути справу для вирішення в ту саму палату, яка стосовно тієї частини справи, що залишилася, має поновити свою первісну юрисдикцію.

5. У виняткових випадках, коли порушене питання є особливо важливим або пов'язане зі значними змінами існуючого прецедентного права, Велика палата може відмовитися від юрисдикції на користь Пленуму Суду, який з цією метою має охопити всіх суддів.

Коли справу передано на розгляд Пленуму Суду, будь-який суддя ad hoc, що є членом Великої палати, бере участь у пленарному засіданні Суду як суддя.

Пленум Суду, коли справу передано йому на розгляд, може залишити її повністю або, вирішивши зазначене чи зазначені питання, знову повернути справу для вирішення до Великої палати, яка стосовно тієї частини справи, що залишилася, має поновити свою юрисдикцію.

6. Будь-які положення, якими керуються палати, застосовуються до судового розгляду справ у Великій палаті та Пленумом Суду із застереженнями».

Правило 56 (Рішення щодо застосування статті 50 Конвенції)

а. Текст, прийнятий 27 травня 1993 року:

«1. У разі коли палата виявить порушення Конвенції, в тому самому рішенні вона виносить ухвалу щодо застосування статті 50 Конвенції, якщо це питання, порушене відповідно до правила 52, готове для вирішення. Якщо питання не готове для вирішення, палата має відкласти його повністю або частково та визначити подальшу процедуру. З іншого боку, якщо це питання не було порушене відповідно до правила 52, палата може встановити для заявника строк подання претензій, які можуть виникнути у нього, для їх справедливої сатисфакції.

2. З метою винесення ухвали щодо застосування статті 50 Конвенції палата має, наскільки це можливо, складатися із тих суддів, які розглядали справу по суті. Ті судді, що перестали бути членами Суду, запрошуються для розгляду цього питання відповідно до пункту 6 статті 40 Конвенції, однак у разі смерті, неможливості брати участь у засіданні, самовідведення чи відведення від участі у справі цей суддя має бути замінений у такий самий спосіб, як здійснювалося його призначення до палати.

3. Якщо рішення щодо порушення Конвенції було постановлене згідно з правилом 53 і воно не містить ухвали щодо застосування статті 50 Конвенції, Пленум Суду може вирішити, незалежно від положень викладеного вище пункту 1, повернути це питання до палати.

4. Якщо Суд буде поінформовано про досягнення угоди між потерпілою стороною та Договірною Стороною, відповідальною за порушення, він має перевірити справедливість характеру цієї угоди, і якщо виявиться, що угода є справедливою, Суд вилучає справу з реєстру, постановивши відповідне рішення. За таких обставин застосовуватиметься пункт 3 правила 51».

b. Поправка, прийнята 27 січня 1994 року:

— у пункті 3 вставити слова «або Велика палата» після «Пленуму Суду».

¹ З поправкою Суду від 27 січня 1994 року.

² З поправкою Суду від 26 січня 1989 року та 23 травня 1991 року.

³ З поправкою Суду від 27 травня 1993 року.

⁴ З поправкою Суду від 27 січня 1994 року.

⁵ З поправкою Суду від 23 травня 1990 року.

⁶ З поправкою Суду від 27 травня 1993 року.

⁷ З поправкою Суду від 27 травня 1993 року.

⁸ З поправками Суду від 23 травня 1991 року та 27 травня 1993 року.

⁹ З поправкою Суду від 27 травня 1993 року.

¹⁰ З поправкою Суду від 27 травня 1993 року.

¹¹ З поправкою Суду від 27 січня 1994 року.

¹² З поправкою Суду від 26 січня 1989 року.

¹³ З поправками Суду від 26 січня 1989 року, 23 травня 1991 року та 27 травня 1993 року.

¹⁴ З поправкою Суду від 27 травня 1993 року.

¹⁵ З поправкою Суду від 27 травня 1993 року.

¹⁶ Вставлено Судом 26 січня 1989 року. В результаті наступні правила було перенумеровано і змінено певні посилання на інші правила. З поправкою Суду від 27 травня 1993 року.

¹⁷ З поправкою Суду від 27 травня 1993 року.

¹⁸ З поправкою Суду від 27 травня 1993 року.

¹⁹ З поправкою Суду від 26 січня 1989 року.

²⁰ З поправкою Суду від 27 травня 1993 року.

²¹ З поправкою Суду від 26 січня 1989 року.

²² З поправкою Суду від 27 жовтня 1993 року.

²³ З поправками Суду від 26 січня 1989 року та 27 травня 1993 року.

²⁴ З поправкою Суду від 27 січня 1994 року.

²⁵ З поправкою Суду від 26 січня 1989 року.

²⁶ Із поправкою Суду від 27 травня 1993 року.

²⁷ Поправки, прийняті 26 січня 1989 р., 23 травня 1990 р., 23 травня 1991 р., 27 травня 1993 р., 27 жовтня 1993 року та 27 січня 1994 року, набрали чинності відповідно 1 квітня 1989 р., 1 січня 1990 р., 31 травня 1991 р., 1 липня 1993 р. та 27 січня 1994 р. стосовно справ, порушених перед Судом після цих дат.

²⁸ 1 листопада 1983 року.

²⁹ З поправкою Суду від 27 січня 1994 року.

³⁰ З поправкою Суду від 27 січня 1994 року.

³¹ З поправкою Суду від 27 січня 1994 року.

³² З поправкою Суду від 27 жовтня 1993 року.

³³ З поправкою Суду від 27 січня 1994 року.

Голосування